Цей Новий рік Ростик мріє зустріти здоровим і в колі родини

Ростик за рік подорослішав. У свої дев’ять із половиною на його дитячому обличчі вже читається розуміння життя, бажання боротися з хворобою і жити далі попри будь-які випробування. Ростиславу Приходченку цього року діагностували онкологічне захворювання, до якого недавно додалися гепатити «В» і «С», а, значить, курс лікування став ще жорсткіший.

–У характері в нього змін не відбулося, але син став дещо дорослішим, адже він страждає. Ми дивилися фотографії, торік це ще була маленька безтурбот­на дитина. Цього ж року після хвороби його обличчя стало дорослішим, навіть вистражданим, – розповідає про Ростика його мама Віта.

Жінка каже, що син зав­жди був активним, одразу брався за різні справи, швидко вчився новому.

– Змалку він цікавився всім. Тільки навчився розмовляти, вже вірші розповідав. Можна сказати вивчив не одну абетку. А в лікарні, у цих чотирьох стінах, від безвиході він почав займатися оригамі. Вироби дарує знайомим, – додає Віта.

Рак у життя Ростислава підкрався підступно. Ті дні мама хлопчика пригадує важко, адже з цього почався новий відлік.

– Ми прийшли у лікарню, тому що в сина було важке дихання. Наближався Великдень, ми саме збиралися поїхати в село Копанки Маловисківського району, де проживали до переїзду в Кіровоград. Я кажу сину, що ми спочатку піде­мо в лікарню, щоб лікарі послухали, бо я ж чую, що він важко дихає. А вже потім поїдемо у село, – розповідає Віта.

Чому почалися негаразди зі здоров’ям сина, жінка навіть не знає. Припускає, що причиною стала гра у м’яча, під час якої Ростика хтось ненавмисно вдарив у груди.

– Вони гралися і в груди вдарили м’ячем. Він хворів – нежить був і кашель, як у всіх дітей. Але ми на цьому не зациклювалися. Тоді в нього температури не було, але він важко дихав. Ми звернулися в лікарню за консультацією. Лікар нас одразу направила робити знімок, а потім в обласну дитячу лікарню на стаціо­нар. Нам тоді поставили діагноз двостороння пневмонія, – пригадує мама хлопчика. Віта каже, що довелося здати чимало аналізів, щоб отримати правильне лікування. Але були сумніви відносно захворювання, тому довелося звертатися до столичних медиків.

– Ми зробили масу аналізів. Не хотіли вірити, але лікарі прогнозували найгірше. Думали, що і туберкульоз, результати якого треба було чекати довго. Тоді наші аналізи в кінці квітня направили в лабораторію Охмадит у Київ, – каже Віта. – Ми туди поїхали вже на автомобілі швидкої медичної допомоги, щоб зробити біопсію. Медики не могли зупинити виділення рідини у легенях, її відкачували. Поряд із нами всю дорогу був лікар Валентин Потєряйко, який стежив за станом сина.

Жінка пригадує, коли приїхали і здали необхідні аналізи, медики не забарилися з діагнозом – лімфобластна лімфома, яку необхідно терміново лікувати. Аналізи і ліки коштували дуже дорого, та руку допомоги протягнули всі знайомі.

– Три уколи в день отримували. Сто гривень одна ампулка. Крім цього, крапельниці, антибіотики, протиалергенні препарати і так далі. У день виходила велика сума, – розповідає жінка.

Лікування Ростика відбувалося в медичних закладах Кіровограда та Києва. У столиці дитина перенесла дві хіміотерапії. Із червня цього року він знову перебуває на лікуванні у гематологічному відділенні дитячої обласної лікарні.

– У серпні нас відпускали на два тижні додому. Тоді ми знову поїхали до Києва і там у сина виявили два гепатити – «В» і «С», лікування яких страшенно дороге, – з болем у голосі констатує Віта.

– Зараз він не може нав­чатися в школі, навіть на індивідуальній формі. З вересня ми були в Києві. Лікування тут розписане по протоколах. Треба вже переходити на другий, але Ростик ще не відійшов від попереднього препарату, який важко переніс. Два тижні нічого не їв. Схуд дуже, – ділиться мама хлопчика.

Та попри це, найбільше тішить оптимізм і віра Ростика в те, що він обов’язково подолає хворобу, що все мине, як страшний сон, і залишиться в минулому.

– Усі запитували: як Ростик? По його зовнішньому вигляду не було видно хвороби. Він завжди жвавий, веселий. Лише після хімії він тиждень нічого не їв, у нього була рвота, почався стоматит. Але син не показує свій біль, – говорить Віта.

Жінка каже, що полегшують лікування і додають гарного настрою сину візити волонтерів.

– Коли були волонтери, в нього тоді був стоматит, він робив те, що йому казали медики. А коли син процедуру зробив, сказав: «Мамо, поклич волонтерів, мені вже краще». Ось до нас у вівторок, 18 листопада, вкотре приходили волонтери, а з ними були клоуни, які гралися з дітками. У мого Ростика тоді стояла крапельниця, та наш лікар Ольга Гержева йому дозволила погратися, він був задоволений. Ми вдячні, що люди нас підтримують, хоч морально, займаються з дітками, розмовляють. Він казав волонтерам, що коли виросте, теж буде волонтером. Син погрався з клоунами і апетит у нього став кращий.

Ростик творча дитина. У школі він займався бісероплетінням, робив різноманітні вироби, які дарував знайомим, – розповідає мама Ростика. – Він у мене творча дитина: і бісером вишиває, і оригамі зай­мається. Найкращі вироби сина навіть були на благодійній виставці, де кожен міг їх купити.

Зараз Ростик готується до Нового року. Робить іграшки з паперу, з бісеру.

– Коли в нього запитуєш, як справи, він завжди каже, що все добре. Як би йому погано не було. Я сиджу плачу, кажу, як може бути все добре, коли ти їсти не можеш, а він відповідає: «Мамо, не хвилюйся, все буде добре», – говорить крізь сльози мама хлопчика.

Віра і оптимізм Ростика допомагають йому в боротьбі з хворобою. Але сил і бажання дитини, на жаль, надто мало. Потрібні гроші. Великі гроші.

– Я кілька місяців працювала на картонному заводі. Донька працювала. Коли Ростику поставили остаточний діагноз, йому оформили пенсію, але нам її не вистачає. Школа №31, де навчався Ростик, нам дуже допомагала. Люди з Копанок раз зібрали кошти, другий. Знайомі, куми, директор СТОВ «Хутірське» Олександр Бабенко дав із дружиною від своєї сім’ї кошти. Волонтер Наталя організувала збір грошей. Велике всім людське спасибі, що не залишили нас у такій важкій ситуації, – із вдячністю каже мама хлопчика, додаючи, що цих коштів вистачило на перший і другий блоки хіміотерапії, а на черзі – подальше лікування, яке відкладати неможна.

Цього року Ростислав мріє новорічну ялинку прикрасити власними іграшками, а ще подолати хворобу і зустріти Новий рік у колі сім’ї. Аби мрія здійснилася, потрібно ретельно лікуватися, а для цього необхідні медикаменти, а на них – відповідно кошти. Свій посильний внесок може зробити кожен, перерахувавши бодай кілька гривень на рахунок мами хлопчика.

«Приватбанк»: МФО: 305299, ЕДРПОУ: 14360570. Рахунок отримувача:29244825509100
призначення платежу: благодійна допомога на лікування сина. №5168 7572 6121 2544 Шершньова Віта Петрівна.