Андрій Райкович: Знати проблеми міста – замало. Треба вміти їх вирішувати!
Андрію Павловичу, проблем у Кіровограді багато. Назвіть, на ваш погляд, найбільш актуальні.Андрій Райкович: Насамперед – це житловокомунальне господарство. Мабуть немає жодного кіровоградця, який був би задоволений цією галуззю. Це та проблема, за вирішення якої, якщо негайно не взятися, можемо мати катастрофу. Одна з ключових умов нормальної роботи житловокомунального господарства – це модернізація водоканалізаційної мережі.
Вдасться вирішити її, вдасться зменшити втрати води, – вийде знизити тариф. І в цьому питанні я підтримую абсолютно всі політичні сили, які мають таку ж мету.
Ще одна проблема, яка зачіпає інтереси значної кількості городян, це транспорт. Великі автобуси і тролейбуси – норма для Європи. Повернувши габаритний транспорт у Кіровограді, – зможемо також говорити про перегляд тарифу на проїзд.
Ви згадали про великомісткий транспорт. Як можна вирішити це питання в наших умовах? І чи можна взагалі?
Андрій Райкович: Можна. Візьмемо існуючу систему перевезень у місті. Люди скаржаться на те, що ввечері нереально доїхати додому, що немає великих автобусів, що маршрутки в годинупік переповнені. Особливо це хвилює жителів Лелеківки, Балашівки, Арнаутово, Масляниківки, селища Нового, тих, хто живе в районі Телецентру…
Нещодавно я відвідав збанкрутілий автобусний парк. Знаєте, як його можна реанімувати? Передати автобуси «Єлисаветградській транспортній компанії».
Таким чином нам удасться об’єднати міську транспортну мережу, створити єдину диспетчерську службу, адже автобуси, як і тролейбуси, вже оснащені GPSнавігаторами. Але найголовніше – «прибрати» перевізника від грошей. Що я маю на увазі? Оскільки мерія є замовником перевезень, місто сплачуватиме перевізнику за кілометр дороги, от і все. У цьому випадку водієві буде байдуже, двох пасажирів везти чи двадцять. Так роблять у Європі. Фахівці розраховують кілометраж на кожному маршруті, всі гроші від перевезень збирає мерія. Завдання міської влади – максимально забезпечити контроль руху транспорту на маршрутах і збір коштів, який передається перевізникам за виконані послуги.
Не виключено, що міський бюджет може допомагати, наприклад, в оновленні рухомого складу. Але повинні бути жорсткі вимоги: якість перевезень і чітке дотримання графіку. Бажання і тролейбусників, і автобусників є. Ми вже обговорили, як можна працювати.
Як тоді бути з маршрутними таксі?
Андрій Райкович: Без них місту не обійтися, це факт. Але потрібно переглянути умови їхньої роботи. Скільки говориться про прозорі тендери, але все так і залишається на словах. До конкурсу повинні допускатися лише ті перевізники, які мають реальний парк транспортних засобів. І саме пасажирських, а не пристосованих. І ще: виграв жвавий маршрут – отримай як соцнавантежння менш активний. Але забезпечуй якісними перевезеннями обидва.
Міська влада контролює дотримання графіка, стан салону і самого водія.
У тій же Європі норма, коли водій їздить в чистому форменому одязі, ввічливий, дисциплінований на дорозі. А у нас – бруд у салонах, моторошна музика, куріння, грубість і… шорти з капцями... Це що таке?!
І останнє: порушив одне з правил – позбувся перевезень. Тільки жорсткі умови, жорсткий контроль зможуть переломити ситуацію.
Повернемося до питання житловокомунального господарства. Заміна комунікацій, про яку
ви зазначили, – дуже дороге задоволення. Хто зголоситься вкладати такі кошти?
Андрій Райкович: Так, це дійсно дорого, але це реально зробити. Я зустрічався з керівництвом водоканалу, у нас однакові думки: потрібно системно змінювати комунікації. Адже більшості з них – десятки років, вони зношені. Що ж роблять комунальники – нині вони тільки латають дірки. Але рано чи пізно може так, не дай Боже, рвонути, що місто просто потоне в нечистотах.
У Кіровограді більше тисячі кілометрів підземних комунікацій, половина потребує капітального ремонту або заміни. Керівництво водогону, до речі, має прекрасну програму і стратегію розвитку. Проблема – гроші. Вартість заміни одного метра мереж – приблизно тисяча гривень.
Ви знаєте, де їх узяти?
Андрій Райкович: Із кількох джерел. Поперше, водогін «ДніпроКіровоград» отримав кредит Світового банку в розмірі 34 мільйони доларів. Із усіх статей витрат – сім мільйонів планується використати на заміну каналізаційних мереж. Це великі гроші, але всіх проблем вони не вирішать, тому місто має підключитися до реалізації цієї масштабної програми.
Зрозуміло, всі витрати міський бюджет теж не потягне, адже, крім цього, є соціальна сфера, є дороги, школи, лікарні, культура, спорт, які не повинні фінансуватися за залишковим принципом. Тому треба підключати й область, обласний бюджет. Це логічно, адже в обласному центрі живе четверта частина населення регіону. Потрібно просити гроші й у держави, так як ми користуємося водою найдовшого водогону в Україні. Ось і весь розрахунок. Усе реально.
Ви сказали, що вирішення проблеми дозволить знизити тарифи. Це реально?
Андрій Райкович: Упевнений, що так. Головне – бажання і господарський підхід. До речі, те саме стосується й інших тарифів – міська влада має всі інструменти, щоб впливати на тарифи на вивіз сміття, обслуговування ліфтів, прибирання території… З одного боку вони не повинні доводити городян до повного зубожіння, а з іншого – дати можливість комунальникам нормально господарювати. Та найголовніше – треба включати голову і працювати. Потрібно розвиватися, залучати інвестиції, а не плакатися. Час, зрештою, облагородити наше місто, зробити комфортним для життя. Мені не просто хочеться це зробити, я сповнений рішучості.
