Самооборона, майданівці та опозиція проти Сергія Михальонка. А хто тоді «за»?

Спочатку все нібито йшло добре. Його обрав народ на кіровоградському віче. На сесії міськради – він єдиний кандидат на заміну секретаря Ігоря Волкова. Депутати повинні підтримати, і саморозпуск фракції ПР має зіграти тільки на руку. Але план не спрацював  – 45 голосів проти. Не підтримала навіть своя «згуртована» опозиція. А тут ще й підводить народ. Віче, що зібралося в середу тепер уже на не на площі Кірова, а на площі Героїв Майдану, замість обурень і криків «Ганьба!» за необрання «народного вождя» секретарем міськради, цікавиться його програмою і задає незручні запитання.

«Народ, мене продинамили…»
На народному віче, що зібралося у середу, новий голова облради Олександр Чорноіваненко мав звітувати перед людьми за виконану роботу. З такою вимогою до нього через інтернет-ресурс Сергія Михальонка звернулася рада кіровоградського Майдану. Однак на віче Чорноіваненко не прийшов. Згодом на площі повідомили: «поїхав у Київ вирішувати питання». Тож головним спікером вечора став Сергій Михальонок. Опісля промов він почав скаржитися майданівцям, як його «кинули» депутати.

– Ви знаєте, що 23 лютого було прийнято рішення про те, щоб делегувати від Майдану на посаду секретаря міськради мене. І я вам дуже вдячний за цю довіру. Але, на жаль, на сесії міської ради депутати проігнорували бажання Майдану, проігнорували вимоги народу! І, знаєте, це перший страшний крок, коли влада починає забувати тих людей, які стояли на Майдані, – обурено звернувся до кіровоградців Сергій Михальонок.

Утім, люди, які прийшли на площу, ніби не чули обурень «вождя», – жодної реакції на його слова не було.

– Я багато наслухався, що ми - натовп, не такі, як треба, що ми не представляємо думку Кіровограда… Вже з перших кроків влада почала нас ігнорувати. 22 голоси лише було за те, щоб підтримати мою кандидатуру. Неприємно, що багато опозиційних політиків не поділяють вашої думки, вашого рішення, вашого вибору! – наголошуючи на слові «вашого», продовжував Михальонок. Однак очікуваної реакції майданівців у відповідь знову не було.

Тримаючи у руках два папірці, він починає озвучувати свою програму. Ту, про яку його запитали депутати на сесії, і якої, власне, тоді не знайшлося. Лунають загальні фрази. Тактика Михальонка знайома і проста: головне гасло – «влада  – народу», ключові слова – «ми з вами повинні…».

– Мені на сесії сказали, що треба підготувати програму. Я це зробив і хочу коротко вам її представити. Якщо міський голова складає свої повноваження, міська влада буде в руках Майдану. Основна мета програми – прозорість, публічність, відкритість та доступність. Влада повинна повністю відповідати за те, що вона робить. За кожну бюджетну копійку, яку вона витрачає, має звітувати перед людьми. Людина повинна бути керівником цієї влади. Ми за свої податки наймаємо чиновників, які мають на нас працювати! Тому ми з вами домовлялися, що кожного тижня будемо збиратися, обговорювати нагальні потреби, вирішувати, куди треба витрачати кошти з бюджету, – запевняє Михальонок.

– Комунальні підприємства в місті повинні бути або закриті, або в них має бути проведена ревізія. Вони мають відповідати перед законом і перед громадою. Ми повинні з вами – хоча за три місяці навряд чи встигнемо – повернути усі комунальні підприємства у власність громади. Нам зараз необхідно визначати ті програми, ті об’єкти, які потрібні нам для того, щоб жити в місті було комфортно..., – заявив він.

Однак замість очікуваного схвалення, городяни стали просто в обличчя говорити Михальонку про непридатність його програми.

– З вашої доповіді ми тільки чули переказ тих балачок, які звучали ще від Ющенка. Жодної конкретики. Чи ви взагалі достойний спеціаліст, щоб займати цю посаду? – запитала у мікрофон Михальонка активістка кіровоградського Майдану і попросила його розповісти людям про свою політичну кар’єру.

У немилості в своїх
– Ось моя політична кар’єра. Я був депутатом Кіровської районної ради, членом комісії з ЖКГ. З 2010 року  – я депутат Кіровоградської міської ради, член бюджетної комісії. Зараз займаюсь проектом «Перевесло», – озвучує скромну біографію Михальонок.

Однак те, про що він вирішив замовчати, озвучують майданівці. Запитують: «А про те, що вас з «Батьківщини» вигнали, чого не кажете? Чому вас вигнали?»

Фактично, у відповіді на це запитання і криється відповідь на інше  – чому Михальонка так не люблять у «Батьківщині» і не підтримали в голосуванні.

Як розповідають у кулуарах депутати «Батьківщини», Михальонка вигнали з рядів цієї політсили за диктаторство і непомірну жагу до влади. Говорять, будучи кілька років тому депутатом Кіровської райради, він свої власні ідеї і потреби підносив іншим депутатам, як ідеї і потреби партії. І, використовуючи їх та просуваючи власні інтереси, фактично досяг поставленої мети – скинути з посади очільника обласної «Батьківщини» Кальченка.Проте тоді «стріляний» політик без зволікань викинув Михальонка з партії. Депутати-опозиціонери впевнені, що за схожим сценарієм, та вже з метою захапати більше міської влади, Михальонок рухається зараз.

Самооборона про «вождя народу»
Наприкінці виступу Михальонка «КП» вдалося поспілкуватися з представником Самооборони. Він підійшов сам. Хлопцеві – років зо двадцять. Він теж був на понеділковій сесії у Кіровоградській міськраді. Самооборонець: Ви – преса?
«КП»: Так.
Самооборонець: Можна з вами поговорити?
«КП»: Так. Давайте відійдемо від сцени.
Самооборонець: Я хочу вам сказати, що більше половини Самооборони кіровоградського Майдану не підтримує Михальонка, а іншим – просто байдуже, бо вони – люди, які керуються натовпом. Але більшість із нас проти того, щоб Михальонок був секретарем міськради, фактично керівником міста.
«КП»: Чому?
Самооборонець: По-перше, ця людина зовсім не викликає довіри. По-друге, він виступає не за народ, а за себе самого. Я з хлопцями стояв тут п’ять діб поспіль, ми його не бачили жодного разу. Хоча б раз прийшов уночі і поцікавився, як тут справи, як ми всі? Він тільки приходить виступати з мікрофоном чи рупором, на публіку. А коли треба вирішити конкретне питання або допомогти, він цього не робить. Дуже прикро було, коли до тітушок пішов не він, а дівчата з Самооборони. Міцний мужик, а ховається за спинами дівчат! Що це за лідер? Щоб ви знали, насправді більшість не вважає його лідером і не хоче бачити на посту секретаря міськради. Не знаю, чому люди мовчать. Те, що його весь народ підтримує – це тільки видимість.
«КП»: Але ж за Михальонка голосувало віче минулої неділі?
Самооборонець: Я був на віче і все прекрасно бачив. Можу вам сказати, це зовсім не та кількість людей, яка тут мала б бути. Тут було від сили пару тисяч, а у нашому місті живе 250 тисяч жителів. Треба проводити законне голосування, а не обирати лідерів шляхом викриків і піднімання рук натовпом людей. Усе повинно здійснюватися демократичним шляхом. Ми кажемо, що хочемо жити у європейській державі, але хіба те, що відбувається, відповідає Європі?
І взагалі, одна кандидатура на такий пост – це дуже мало. У мене в навчальному закладі на пост президента було більше висуванців, ніж тут. І голосування було демократичнішим, ніж тут.
«КП»: Як вас звати?
Самооборонець: Андрій. Я хотів сьогодні виступити з мікрофоном. Але, чесно кажучи, боюся. Хоч і розумію, що озвучу думку більшості, – мені страшно. Тому дуже прошу не називати моє прізвище. Він (Михальонок, – авт.) мене знає.

То хто ж «за»?
Відомо всім: хто платить, той і замовляє музику. Прізвища спонсорів Михальонка у вузьких колах нашого невеликого міста знають усі. Публічно їх назвав Олександр Шаталов.

«Чорноіваненко, наприклад, сидить на зарплаті у Табалова. Михальонка фінансує Онул... Тепер, отримавши владу, будуть відпрацьовувати. Двоє таких собі зіц-голови, що керують інтересами своїх босів, прикриваючись ідеями та ідеалами Майдану», – написав він днями у своєму блозі.

Одіозна група підтримки Михальонка рве пупа за свого лідера теж не задарма. Депутат із «Батьківщини» розповів «КП», що посади у міськвиконкомі в разі призначення Михальонка вже поділені. Наприклад, крісла заступників міського голови обіцяні депутатам Кіровської районної ради, які кілька років тому пішли з «Батьківщини» разом із Михальонком, – Віталію Ковалю і Миколі Гречусі.

У цікавому становищі зараз знаходиться підконтрольний Онулу місцевий «УДАР». «УДАРівці» протестують проти Михальонка мовчки, адже і вони, і він годуються з однієї руки. На пряме запитання у неформальній обстановці «чому від опозиції висувається неузгоджений кандидат?» однопартійці Кличка відповідають теж запитанням: «А хто у нас питав?» Вочевидь, думка про те, що відтепер усе вирішує народ, знову виявилася ілюзією.