Кіровоградка, яка пережила тяжкі опіки, збирає історії про опікових українців

Студентка Кіровоградського педагогічного університету імені Винниченка, поетеса та громадська активістка Марія Корнілова, яка зараз проходить реабілітацію після опіків ІV ступеня, збирає історії про людей, які пережили подібне, і публікує їх в окрему рубрику «Опікове» на своєму блозі «Nota Bene. Freelance writer». Наразі на платформі розміщено історії трьох опікових українців, які розповідають про свою боротьбу з опіковими травмами та їхніми психологічними наслідками.

Мета такої ініціативи – об’єднати опікових українців, щоби вони мали змогу контактувати між собою, і щоб інші люди, які отримали опіки (чи їхні родичі, близькі) могли звернутися до них у разі потреби.

– Ця ідея виникла тому, що я сама після опіків, і у мене виникало багато питань, які хотілося б поставити не лікарям, а саме людям, які пережили те саме, що і я. Навіть просто спитати поради, наприклад, з приводу того, чи варто купувати певні препарати для подальшої реабілітації, так би мовити, наглядно побачити, чи вони дають якийсь ефект. Але я зіткнулась із тим, що таких людей дуже важко знайти насправді. Багато з них живуть по своїх кімнатах, тобто, зашорені і подавлені морально через певні вади зовнішності або щось інше. І немає ніяких об’єднань чи спільнот, у яких би таким людям допомагали побороти свої страхи, – розповідає «КП» дівчина.

На думку Марії, спілкування з такими ж постраждалими є важливим етапом для подолання психологічних бар’єрів після травми.

– Звісно, є багато людей з усілякими життєвими ситуаціями, зі своїми мотиваціями, але унікальність проекту в тому, що в Україні немає аналогів саме для опікових. Коли ти розумієш, що ти не один, і бачиш, що інші люди здійснюють свої мрії, ставлять цілі і досягають їх, живуть повноцінним життям, мають багато друзів і люблять нові знайомства – це допомагає повірити й у себе. Допомагає знову соціально адаптуватись, – ділиться Марія.

– Це мотиваційні тексти від опікових або про них, що може допомогти іншим (і не лише опіковим) зрозуміти, що життя не закінчилось, і що варто боротися, і в кінці кінців усе буде добре, – продовжує дівчина. – Наші тексти буде цікаво і корисно почитати навіть пересічному читачу. Просто для того, щоб зрозуміти, що є ті, хто, незважаючи на складні життєві ситуації, не здається і прагне жити.

В кінці кожної публікації пропонуються способи зв’язку з автором чи героєм історії. Це або посилання на аккаунти в соцмережах, або форма зворотнього зв’язку з адміністрацією блогу (попросити в листі, щоб автор чи герой тексту вийшов на зв’язок, і залишити свої контакти).

Марія та волонтери Київського опікового центру міської клінічної лікарні №2, з якими вона співпрацює, просять опікових та їхніх родичів виходити на зв’язок, щоб спільно побороти свої страхи, а небайдужих до їхньої долі – долучатися до спільнот в соцмережах і висловлювати свої слова підтримки

– Важливо знати, що не всі зважають на зовнішність та інші критерії, за якими зазвичай оцінюють «неінвалідність» людей. Дуже важливо знати, що ти цікавий як особистість і що ти потрібен оточуючим такий, який ти є, – констатує дівчина.

Долучатися до проекту можна в соцмережах ВКонтакте, Facebook, Twitter або безпосередньо читати історії на платформі «Nota Bene. Freelance writer».