У Кіровограді презентували книгу невідцензурованих досліджень краєзнавця Смоленчука
У приміщенні обласного Державного архіву презентували книгу «Микола Смоленчук. Скарби золотого поля: вибрані краєзнавчі розвідки, есеї та статті» вчора, 30 березня. Це невідцензуровані твори того, хто попри переслідування, не зламався перед радянським режимом і продовжував досліджувати краєзнавство Кіровоградщини. Він, незважаючи на хвороби і безробіття, не втік, а вистояв.
Упорядником творів виступив директор обласного Державного архіву Олег Бабенко.
– Я розглядаю презентацію цієї книжки скоріше не як презентацію, а як можливість згадати добрим словом Миколу Смоленчука. Державний архів Кіровоградської області і Кіровоградський міський літературно-меморіальний музей Івана Карпенка-Карого є головними осередками збереження історичної пам’яті, зокрема, і пам’яті Миколи Смоленчука, – наголосив Бабенко.
Внесок Миколи Смоленчука, якого досі багато хто знає як просто радянського письменника, у збереження культурної спадщини нашого краю неоціненний.
– Він був першим, хто зробив Марка Кропивницького надбанням Кіровоградщини. До того Кропивницький був надбанням виключно Києва і Харківщини. Смоленчук першим розшукав метричні записи про народження Кропивницького та Винниченка. Йому вдалося підняти постать Івана Карпенка-Карого вище міжусобних сварок дослідників корифеїв українського театру, – каже Бабенко. – Загалом цей унікальний чоловік умудрився бути першим в усіх галузях краєзнавства Кіровоградщини.
– У цій книжці вміщено декілька першорядних речей у творчості Смоленчука, – розповідає Бабенко. – Зокрема, есе «Марко Кропивницький і його рідний край» та розвідка «Помилка в жандармському циркулярі». Також у книжку увійшло велике есе про творчість Івана Карпенка-Карого «Я взяв життя», яке свого часу мало 47 подач в газеті «Кіровоградська правда». Окремим виданням це дослідження не друкувалося. Окрім того, ця книга – це авторський погляд Миколи Смоленчука на збереження історико-культурної спадщини, пов’язаної з Хутором Надія.
Ідея назви книги, як пояснив упорядник, випливла із останнього прижиттєвого інтерв’ю Миколи Смоленчука.
– Чому така метафорична назва? В останньому інтерв’ю, яке брав Василь Бондар, Микола Смоленчук висловив думку про на той час актуальну тему перейменування міста. Він запропонував назвати наше місто двома словами Золоте Поле. Вже пізніше, посилаючись на цю думку, Григорій Клочек запропонував назвати місто Златополем, – наголосив Бабенко. – Ця книжка увійшла до серії «Із архівної скарбниці». Вона впорядковувалася швидко, але уповільнено.
Головний редактор «Центрально-Українського видавництва», де вийшла книжка, Станіслав Янчуков був близьким приятелем письменника.
– Ми з ним не просто приятелювали, а близько дружили, – каже він. – Для мене вихід книжки – не просто культурна подія, це людськорадісна подія. У нього була доля дисидента. Він був звичайним українським патріотом, але тоді це не віталося. Проте його надзвичайний оптимізм допомагав долати усі негаразди.
Всього наклад книги складає дві сотні. Перш за все її отримають родичі Смоленчука, бібліотека імені Чижевського, департамент освіти облдержадміністрації та місцеві краєзнавці. У вільному продажі книжку знайти буде неможливо.
