Старця Данила, який жив у Єлисаветграді у 17 столітті, канонізували

, Олена НЕСЕН, «КП»

 

Рішення про зарахування до лику святих блаженного старця Данила Єлисаветградского прийняв Священний Синод Української Православної Церкви. З нагоди канонізації у Кафедральному соборі Кіровограда відбулося святкове богослужіння.

 

– Починання, що стосуються прославлення блаженного старця Данила, ініційовані ще на початку минулого століття. Проте бурхливі події, пов'язані із затвердженням богоборства на наших рі-дних землях не дозволили здійснити ці благі ініціативи. Сьогодні Господь судив нам реалізувати богоугодні наміри наших благочестивих батьків – канонізувати блаженного старця Данила. Усе своє життя він відстоював і стверджував віру наших дідів і прадідів, – зазначив архієпископ Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф.


Нині про старця Данила відомо небагато. Він народився у 17 столітті. Про його дитинство і юність даних немає. Історія зберегла мізерні звістки про те, що десь в кінці 17 століття Данило оселився на старому Петропавлівському кладовищі в землянці, яку сам собі викопав неподалік від дерев'яної Петропавлівської церкви.


Згодом на березі річки Б’янка Данило насадив фруктовий сад, плодами якого і милостинею від людей він і харчувався. З того, що йому жертвували, собі старець практично нічого не залишав, все роздавав бідним.


За переказами, жителі теперішнього району Балки зазнавали труднощів із питною водою. Поруч не було ніякого джерела, тож за водою доводилося ходити на велику відстань. З цією проблемою вони звернулися до блаженного Данила. Три дні, стоячи на камені, старець приносив свої молитви до Бога. Після цього до радості всіх із землі забило джерело цілющої води, яке існує і по сьогоднішній день.


Проживши довге життя, старець Данило упокоївся і був похований на Петропавлівському кладовищі неподалік від тієї землянки, в якій здійснював свої молитовні подвиги. Минув час, і про цього подвижника люди стали забувати. Однак, починаючи з 1860 року, на могилі святого почали відбуватися чудеса допомоги та зцілень. Так місце поховання старця Данила стало об'єктом паломництва не тільки жителів Єлисаветграда та Херсонської губернії , а й сусідніх територій.


На пожертви людей над могилою старця звели дерев'яну каплицю. Але в 1930-і роки її зруйнували, а за сорок років узагалі зрівняли з землею. І тільки стараннями духовенства та парафіян Кіровоградської єпархії святиню вдалося відродити. Нині над джерелом старця Данила стоїть каплиця.


Канонізація старця Данила знаменна подія ще й тому, що будучи першим подвижником у Єлисаветграді, він першим і прославлений.

e-max.it: your social media marketing partner