В Олександрії попрощалися із загиблим на сході бійцем
В Олександрії провели в останню путь загиблого на сході 33-річного Віталія Широкова. Прощальна церемонія відбулася в БК «СВІТЛОПІЛЬСЬКЕ» сьогодні, 17 серпня, пише «Моя Олександрія».
На жалобну церемонію зібралося більше ста осіб. Прийшли родичі, знайомі, волонтери, мешканці міста. З представників влади були присутні міський голова і воєнком.
Віталій Широков пішов на передову по мобілізації 18 лютого цього року. До того працював у приватній фірмі з виготовлення пам’ятників. Після навчальних зборів був зарахований до роту снайперів 30 окремої механізованої бригади. Бригада дислокувалася під Дебальцево.
За словами товаришів по службі, які прибули на похорон, смерть Віталія сталася вранці 14 серпня під час обстрілу. Боєць загинув від серцевого нападу.
– Все сталося миттєво, – розповідає в.о. командира взводу з позивним «Борода». – Був черговий масований удар артилерії, який ми називаємо «Добрий ранок!». І в цей момент, швидше за все від вибуху, від переляку, у нього не витримало серце . Я не знаю, як цей діагноз звучить правильно, а в народі кажуть «розрив серця».
Після смерті у Віталія залишилися два рідних брата – старший Сергій та середній Олег. Батьки померли недавно. Мати пішла на той світ рік тому, а батько – цього року 22 липня.
У середнього брата Олега, при спогадах про Віталія то сльози, то посмішка. Віталій, за його словами, постійно веселився, багато жартував. На фронт йшов з важким серцем, з тривогою на душі.
Близький друг загиблого Микола Бізякін розмовляв з Віталієм за три дні до смерті. Боєць збирався у відпустку.
– Казав, давай в кінці серпня приїду у відпустку і махнемо під Одесу на турбазу. А взагалі, хотів знайти дівчину і завести сім'ю, – додає товариш.
Віталія поховали на Верболозовському кладовищі, де покояться батьки.
На жалобну церемонію зібралося більше ста осіб. Прийшли родичі, знайомі, волонтери, мешканці міста. З представників влади були присутні міський голова і воєнком.
Віталій Широков пішов на передову по мобілізації 18 лютого цього року. До того працював у приватній фірмі з виготовлення пам’ятників. Після навчальних зборів був зарахований до роту снайперів 30 окремої механізованої бригади. Бригада дислокувалася під Дебальцево.
За словами товаришів по службі, які прибули на похорон, смерть Віталія сталася вранці 14 серпня під час обстрілу. Боєць загинув від серцевого нападу.
– Все сталося миттєво, – розповідає в.о. командира взводу з позивним «Борода». – Був черговий масований удар артилерії, який ми називаємо «Добрий ранок!». І в цей момент, швидше за все від вибуху, від переляку, у нього не витримало серце . Я не знаю, як цей діагноз звучить правильно, а в народі кажуть «розрив серця».
Після смерті у Віталія залишилися два рідних брата – старший Сергій та середній Олег. Батьки померли недавно. Мати пішла на той світ рік тому, а батько – цього року 22 липня.
У середнього брата Олега, при спогадах про Віталія то сльози, то посмішка. Віталій, за його словами, постійно веселився, багато жартував. На фронт йшов з важким серцем, з тривогою на душі.
Близький друг загиблого Микола Бізякін розмовляв з Віталієм за три дні до смерті. Боєць збирався у відпустку.
– Казав, давай в кінці серпня приїду у відпустку і махнемо під Одесу на турбазу. А взагалі, хотів знайти дівчину і завести сім'ю, – додає товариш.
Віталія поховали на Верболозовському кладовищі, де покояться батьки.