Спецназівець, який загинув у маршрутці, їхав додому з думками освідчитися коханій
Кіровоградці попрощалися з 35-річним офіцером третього полку спецпризначення. Максим Латаєв повернувся живим із АТО, а загинув у дорожній аварії, коли їхав додому, щоб освідчитися своїй коханій…
«КП» писала про трагедію, яка нещодавно сталася під Корсунем. Пасажирський мікроавтобус, який їхав із Києва до Кіровограда, вискочив на зустрічну, де зіткнувся із вантажівкою. У тій аварії загинув один пасажир – кіровоградець Максим Латаєв, який повертався додому у відпустку з Донбасу, пишуть «Факти».
– Перед трагедією нам було багато знаків, – розповідає сестра загиблого Інна. – Нещодавно він отримав службову квартиру, поки він воював, ми допомагали там робити ремонт. Максим поділився зі мною своїми планами: казав, приїду у відпустку і зроблю пропозицію своїй дівчині Риммі, хочу забрати її у нову квартиру. А перед цим мама мені каже: поганий сон бачила, нібито у квартирі Максима балкон обшитий чорними дошками. Я ходжу магазинами, шукаю білі, а їх ніде немає…
Торік у січні, під час подій на Майдані, Максим – кадровий офіцер – звільнився з армії, працював в охоронній фірмі. Коли ж почалася війна на сході, не витримав, каже, з мого третього полку вже півсотні хлопців полягло, я там потрібен, це моя робота. Таємно від матері пішов у військкомат. Тоді саме створювали четвертий батальйон третього полку спецпризначення, Максима призначили заступником командира батальйону. Він був інструктором, навчав мобілізованих хлопців військовій справі.
– Напередодні аварії Максим подзвонив мені, – згадує сестра Інна. – Каже, завтра опівдні буду в Кіровограді, о п’ятій біля роботи зустріну Римму з букетом білих троянд і освідчуся. А ще попросив їй не казати про це, хотів зробити сюрприз. О восьмій ранку подзвонив, каже, сів у маршрутку, опівдні буду в Кіровограді. Мама кинулася готувати його улюблену страву плов. А о дванадцятій знову дзвінок від нього. Мама схопила трубку: «Синку, де ти?». А у відповідь почула чужий голос: «Слухайте мене уважно, вам телефонують із міліції, сталася аварія, ваш син загинув…»
Рідні до кінця сподівалися, що сталася прикра помилка і Максим залишився живий. Але його товариш Олександр, який поїхав на опізнання в Корсунь-Шевченківський подзвонив і тільки сказав: «Інно, тримайся…»
– За словами пасажирів автобуса, водій заснув за кермом і виїхав на зустрічну смугу. Вони почали його будити, коли ж він прокинувся, хотів повернути автобус на правильну смугу руху, але у цей час назустріч виїхала фура, водій якої намагався уникнути зіткнення і виїхав на ту ж смугу. Стався удар, – розповів слідчий Черкаського УМВС Володимир Тесля.
Однополчани Максима Латаєва кажуть, що його загибель – велика втрата для батальйону. Він був хорошим спеціалістом, хорошим товаришем, справжнім офіцером. Їм досі важко повірити у те, що на війні він залишився живим, а у відпустці на мирній території загинув…
«КП» писала про трагедію, яка нещодавно сталася під Корсунем. Пасажирський мікроавтобус, який їхав із Києва до Кіровограда, вискочив на зустрічну, де зіткнувся із вантажівкою. У тій аварії загинув один пасажир – кіровоградець Максим Латаєв, який повертався додому у відпустку з Донбасу, пишуть «Факти».
– Перед трагедією нам було багато знаків, – розповідає сестра загиблого Інна. – Нещодавно він отримав службову квартиру, поки він воював, ми допомагали там робити ремонт. Максим поділився зі мною своїми планами: казав, приїду у відпустку і зроблю пропозицію своїй дівчині Риммі, хочу забрати її у нову квартиру. А перед цим мама мені каже: поганий сон бачила, нібито у квартирі Максима балкон обшитий чорними дошками. Я ходжу магазинами, шукаю білі, а їх ніде немає…
Торік у січні, під час подій на Майдані, Максим – кадровий офіцер – звільнився з армії, працював в охоронній фірмі. Коли ж почалася війна на сході, не витримав, каже, з мого третього полку вже півсотні хлопців полягло, я там потрібен, це моя робота. Таємно від матері пішов у військкомат. Тоді саме створювали четвертий батальйон третього полку спецпризначення, Максима призначили заступником командира батальйону. Він був інструктором, навчав мобілізованих хлопців військовій справі.
– Напередодні аварії Максим подзвонив мені, – згадує сестра Інна. – Каже, завтра опівдні буду в Кіровограді, о п’ятій біля роботи зустріну Римму з букетом білих троянд і освідчуся. А ще попросив їй не казати про це, хотів зробити сюрприз. О восьмій ранку подзвонив, каже, сів у маршрутку, опівдні буду в Кіровограді. Мама кинулася готувати його улюблену страву плов. А о дванадцятій знову дзвінок від нього. Мама схопила трубку: «Синку, де ти?». А у відповідь почула чужий голос: «Слухайте мене уважно, вам телефонують із міліції, сталася аварія, ваш син загинув…»
Рідні до кінця сподівалися, що сталася прикра помилка і Максим залишився живий. Але його товариш Олександр, який поїхав на опізнання в Корсунь-Шевченківський подзвонив і тільки сказав: «Інно, тримайся…»
– За словами пасажирів автобуса, водій заснув за кермом і виїхав на зустрічну смугу. Вони почали його будити, коли ж він прокинувся, хотів повернути автобус на правильну смугу руху, але у цей час назустріч виїхала фура, водій якої намагався уникнути зіткнення і виїхав на ту ж смугу. Стався удар, – розповів слідчий Черкаського УМВС Володимир Тесля.
Однополчани Максима Латаєва кажуть, що його загибель – велика втрата для батальйону. Він був хорошим спеціалістом, хорошим товаришем, справжнім офіцером. Їм досі важко повірити у те, що на війні він залишився живим, а у відпустці на мирній території загинув…