Кращі аматорські колективи області з’їхалися на Синюху на свято фольклору

У Новоархангельську на базі дитячого оздоровчого закладу «Бригантина» відбулося обласне свято фольклору «Невичерпні джерела». На фестиваль з’їхалося більше трьох десятків аматорських колективів.

Імпровізований вхід на свято облаштували на лісовій галявині, де народний аматорський хор «Дивоцвіт» зустрічав гостей. А тим часом на сценічному майданчику виступали колективи.

Як розповідають організатори, для області цей фестиваль став уже традиційним. Він проходить раз на два роки. Місце проведення постійно змінюється. Який район прий­матиме фестиваль наступного року – поки що не визначилися.

Від самого відкриття фестивалю і до кінця учасники співали автентичні українські народні пісні та показували фрагменти традиційних обрядів.

– Сьогодні виконуватимемо тільки веселі пісні, – кажуть гармоністи олександрійського колективу «Українські вечорниці» Володимир Соловей та Анатолій Матяш. – Дуже подобається місце, яке обрали організатори, – ліс, річка, свіже повітря, до того ж, неспекотна погода. Любо ходити і приємно співати. Ми ж народний колектив, тому маємо бути близькими до природи. У нас дівчата в колективі молоді – десь 1938 року народження – і їм краще співати без мікрофонів на природі. Постараємося себе показати так, щоб людям було приємно. Ми усі пенсіонери, довгий час граємо у колективі, музикою живемо.

Оскільки захід відбувався у переддень літнього сонцестояння, до учасників вийшла і сама Панна Літо – повелителька сонця, вітру, води і землі. Разом із учасниками дитячого хореографічного колективу «Віночок» вона відкрила дорогу в літо і побажала всім добробуту і миру. За ними – фрагмент обрядового дійства «Петрівка наступає – половина літа минає» від народного аматорського обрядово-фольклорного колективу «Калина» з Долинського району.

Неподалік сцени – виставка майстрів декоративно-ужиткового та образотворчого мистецтва Новоархангельського району. Знайти там можна будь-що: вишиванку, якій півтори сотні років, танк із паперу, ікони з бісеру, вишиті подушки та обереги, українські віночки, глечики, килими…

А на невеликій галявині біля річки Синюхи – скупчення дітлахів: одні бігають залізною кладкою, підкочують штанці і хлюпаються у воді, інші – будують на березі пісочні замки і риють болотяні тунелі.

– Ми приїхали з Торговиці, – говорить гостя заходу Марина. – Побачили оголошення, що таке дійство відбудеться у нашому районі. Вирішили з чоловіком привезти дітей розважитися. Одна донька он між колективами бігає, а цій більше річка сподобалася. Взагалі ми не часто можемо кудись вибратися всією сім’єю. Тому це дуже хороший привід і познайомитися з народною творчістю, і заодно відволіктися від буденних справ.

– Тут дуже гарно: і обряди є, і народні пісні, всі в українських костюмах, – каже директор обласного Центру народної творчості­ Валентина Пращур. – Особисто мені подобається,­ що у колективів дуже висока виконавська культура. А бачили, як люди карапет танцювали? А діти які задоволені? А дитячий колектив духових інструментів? Це було щось неймовірне! Це діти із села, а як грають! Я б хотіла, щоб ці традиції не зникали. Цим людям не треба великих подарунків, їм потрібно, щоб їх просто показували. Вони не радіють від своїх пісень, вони їх посилають до Бога і передають своєму поколінню. У кожного зараз душа болить від того, що відбувається на сході. Гармати гудуть, а ми піснями доводимо, що ми сильна духом нація.