У Катеринівці відкрили меморіальну дошку Герою-земляку
На будівлі Катеринівської школи Кіровоградського району увіковічнили пам’ять Володимира Тигняна у меморіальній дошці сьогодні, 9 квітня. Виготовили її за фінансової підтримки Обознівської сільської ради. Віддати данину шани та поваги на захід до Катеринівської школи завітали рідні та друзі загиблого, односельці, посадовці, знайомі.
Зі сльозами на очах відкрила меморіальну дошку Володимирові його мама Лада Миколаївна та його рідні брат і сестра. Настоятель Єлисаветинського чоловічого монастиря (Кіровоград), отець Мануїл освятив дошку та побажав усім миру. Співчуття та слова підтримки сім’ї загиблого висловили голова райдержадміністрації Алла Поліщук, Обознівський сільський голова Олександр Мехальський, начальник відділу освіти РДА Світлана Крамаренко. Добрими і теплими словами згадували цього дня 25-ти річного Героя його перша вчителька Наталія Сіраченко, класний керівник Наталія Лось, однокласниця Світлана Леміш та друг Роман Кирпичов.
– Вовчик, як його лагідно називала мама та всі близькі, був звичайним громадянином своєї держави, хорошим товаришем та другом, добрим і уважним сином, турботливим братом, мріяв про власну родину, будував плани на майбутнє, але доля розпорядилася інакше, – згадувала директор школи Олена Теніченко.
Володимир навчався у Катеринівській школі до шостого класу, а потім з мамою, братом-близнюком та сестрою переїхав до селища Нового, а згодом до Кіровограда. У цей період навчався у Кіровоградській загальноосвітній школі-інтернат, потім закінчив ПТУ№8. У 2009 році Володимир присягнув на вірність українському народові, був танкістом, водієм-механіком.
Мобілізували хлопця до лав Збройних сил України у жовтні торік. Він був у складі 300 навчального танкового полку 169 навчального центру сухопутних військ Збройних сил України. Володимиру було присвоєно звання «старший солдат», призначено на посаду командира відділення навчально-танкового взводу навчально-танкового батальйону, він навчав новоприбулих солдатів. Хлопець планував і в подальшому після ротації залишитися на службі на посаді інструктора.
Однак мрії обірвалися. У 25 років 16 січня 2015 року Володимир загинув героїчною смертю поблизу кургану «Гостра Могила», неподалік селища Польове Шахтарського району Донецької області. Після мінометного обстрілу бойова машина зайнялася, хлопець намагався врятувати своїх побратимів від полум’я, тож скерував танк в озеро. Всі вибралися, крім Володимира – товариші не змогли його витягти – заклинило люк.
Присутні помолилися за душу Володимира, хвилиною мовчання вшанували пам’ять про нього... Вічна Слава Герою!
Зі сльозами на очах відкрила меморіальну дошку Володимирові його мама Лада Миколаївна та його рідні брат і сестра. Настоятель Єлисаветинського чоловічого монастиря (Кіровоград), отець Мануїл освятив дошку та побажав усім миру. Співчуття та слова підтримки сім’ї загиблого висловили голова райдержадміністрації Алла Поліщук, Обознівський сільський голова Олександр Мехальський, начальник відділу освіти РДА Світлана Крамаренко. Добрими і теплими словами згадували цього дня 25-ти річного Героя його перша вчителька Наталія Сіраченко, класний керівник Наталія Лось, однокласниця Світлана Леміш та друг Роман Кирпичов.
– Вовчик, як його лагідно називала мама та всі близькі, був звичайним громадянином своєї держави, хорошим товаришем та другом, добрим і уважним сином, турботливим братом, мріяв про власну родину, будував плани на майбутнє, але доля розпорядилася інакше, – згадувала директор школи Олена Теніченко.
Володимир навчався у Катеринівській школі до шостого класу, а потім з мамою, братом-близнюком та сестрою переїхав до селища Нового, а згодом до Кіровограда. У цей період навчався у Кіровоградській загальноосвітній школі-інтернат, потім закінчив ПТУ№8. У 2009 році Володимир присягнув на вірність українському народові, був танкістом, водієм-механіком.
Мобілізували хлопця до лав Збройних сил України у жовтні торік. Він був у складі 300 навчального танкового полку 169 навчального центру сухопутних військ Збройних сил України. Володимиру було присвоєно звання «старший солдат», призначено на посаду командира відділення навчально-танкового взводу навчально-танкового батальйону, він навчав новоприбулих солдатів. Хлопець планував і в подальшому після ротації залишитися на службі на посаді інструктора.
Однак мрії обірвалися. У 25 років 16 січня 2015 року Володимир загинув героїчною смертю поблизу кургану «Гостра Могила», неподалік селища Польове Шахтарського району Донецької області. Після мінометного обстрілу бойова машина зайнялася, хлопець намагався врятувати своїх побратимів від полум’я, тож скерував танк в озеро. Всі вибралися, крім Володимира – товариші не змогли його витягти – заклинило люк.
Присутні помолилися за душу Володимира, хвилиною мовчання вшанували пам’ять про нього... Вічна Слава Герою!
