Знам’янська водолікарня шукає інвестора

Про непросту ситуацію у Знам’янській бальнеологічній лікарні «КП» писала наприкінці минулого року. Тоді обласне комунальне підприємство стукало у всі владні двері, аби чиновники, посприяли отриманню коштів від фонду соцстраху за путівки, які заблокувало столичне казначейство. Листи очільнику регіону Андрієві Ніколаєнку дали результат: за кількадень після звернення водолікарня отримала зароблене. Однак тоді керівник підприємства Едуард Жуган вкотре заявив: так далі тривати не може. Заклад потребує інвестицій, бо зароблених грошей вистачає лише на поточні платежі – зарплату працівникам, сплату за енергоносії і податки.

З моменту зміни керівництва у бальнеологічній лікарні минуло майже півтора року. За цей час підприємство не отримало жодної копійки з обласного бюджету, хоча раніше щороку упродовж тривалого часу депутати голосували за виділення п’яти мільйонів гривень. Нині ці кошти скеровують на інші медичні заклади регіону: онкодиспансер, обласну лікарню, кардіодиспансер…

Тому, що вдалося вивести водолікарню на самоутримання, директор Едуард Жуган радіє. Утім тут же зауважує: коштів катастрофічно бракує, аби заклад міг конкурувати із собі подібними.

Інформація, яку минулого понеділка отримала «КП», приголомшила – фонд соцстраху відмовився співпрацювати зі знам’янською здравницею через… неконкурентоспроможність. Фактично збулися найгірші прогнози керівника підприємства, адже саме державний Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності був основним покупцем путівок і чи не єдиним стабільним джерелом заробітку водолікарні.

Сьогодні «КП» таки вдалося поспілкуватися з Едуардом Жуганом і почути з перших уст, як бути далі.

Директор комунального підприємства розповідає, що нині лікарня опинилася у замкненому колі. З одного боку потрібні гроші на створення належних умов для пацієнтів, а з іншого – ті, від кого залежить заробіток, відмовляються співпрацювати через відсутність тих самих умов.

– Нам потрібен інвестор. Без фінансової підтримки вивести заклад на достойний рівень не можливо. Коштів, які ми отримуємо від комерційних путівок, достатньо лише щоб себе утримувати. Про подальшу реконструкцію і модернізацію з такими прибутками просто смішно говорити, – пояснює керівник і веде до старого триповерхового корпусу.

Своїм виглядом приміщення лякає. Зовні видно, що воно без вікон, рами скриплять від вітру. На першому поверсі знаходиться мініатюрне відділення «Ощадбанку». Решта території займають старі ліжка, які винесли сюди після торішньої заміни на нові і сучасні. Піднімаємося на другий поверх. Сходи – у напівзруйнованому стані. Зі стін сиплеться штукатурка. Відчувається запах сирості, важко навіть дихати. Про колишні палати­номери нагадують лише їхні розміри – радянські 12 квадратних метрів і подекуди залишки рукомийників. Під ногами іноді трапляються дитячі іграшки – колись тут знаходилося дитяче відділення. Нині у здравниці дітей не лікують – їм потрібна особлива увага, яку поки тут забезпечити не можуть. Кажуть, дай Бог, із дорослими розібратися.

На третьому поверсі приміщення біля вікон насипало снігу. Стеля прогнила – вже видно бетон і арматуру. Там простору трохи більше. У закутку знаходиться старий архів  – медичні картки пацієнтів повинні зберігатися 25 років.

– Узагалі, колись це був спальний корпус. Не експлуатується він з 1991 року. Корпус розрахований на 160 осіб. Будівля не законсервована. Приміщення просто покинули і роками воно руйнувалося. Зараз ми намагаємося зберегти те, що залишилося, – розповідає Едуард Жуган.

За його словами, попереднє керівництво лікарні підготувало колись проектно­кошторисну документацію на реконструкцію будівлі. Згідно з нею, планувалося добудувати ще два поверхи і таким чином збільшити кількість ліжкомісць до двох сотень.

– Проте цей проект дуже невдалий. Кімнати передбачені з такою ж квадратурою, як була – 12 метрів, санвузол – загальний у коридорі… Тому його потрібно переробляти. Але те, що приміщення має перспективу – у мене не викликає жодних сумнівів. Тут можна створити номери з тризірковим рівнем комфортності, якщо брати до уваги готельні стандарти. Тоді можна буде розмістити 75 пацієнтів, – пояснює директор підприємства і зазначає, що на реалізацію сучасного проекту необхідно близько 20 мільйонів гривень.

Уже в себе в кабінеті, в сусідньому корпусі, на прохання «КП» Едуард Жуган озвучує вимоги фонду соцстраху до таких закладів як Знам’янська бальнеологічна лікарня.

– От дивіться, з­поміж усього переліку назву те, чого у нас немає. Наприклад, за нормативами, у кожному номері має бути телевізор і холодильник. У нас вони лише у кількох відремонтованих номерах, як ми їх називаємо, підвищеної комфортності. Решта номерів мають радіоточку. Так само повинна бути цілодобово гаряча вода. Ми її подаємо погодинно, – зізнається керівник закладу і просить підлеглих показати стандартний номер.

– Це звичайний двомісний номер. Його вартість із урахуванням проживання, лікування і триразового харчування – чотири тисячі. Площа – 12 квадратів. У номері є туалет і сидяча ванна. Він не відповідає вимогам соцстраху, – констатує Едуард Жуган.

Керівник лікарні пояснює, що доукомплектувати такі номери теоретично можна, однак це завдасть нових проблем – у будівлі стара електромережа, перенавантаження може  спричинити пожежу.

– Тому, якщо проводити реконструкцію, все потрібно робити одномоментно, замінюючи і труби, і систему водопостачання, і електрокабель. А окрім цього – треба ще створити комфорт пацієнту, – підкреслює керівник підприємства і зауважує, що повне оновлення номерів потягне приблизно ще на 6 мільйонів гривень.

Інший номер, який показали «КП», – після ремонту. Там немає порогів, є килимове покриття, телевізор, ліжка – нові, з ортопедичними матрацами, холодильник, ванна кімната з гідробоксом і цілодобовою гарячою водою, яку підігрівають бойлером.

– Хоч ми і називаємо цю кімнату номером підвищеного комфорту, насправді тут звичайні умови. Уже всі давно працюють саме за такими стандартами. У таких умовах, як ми в основному пропонуємо своїм пацієнтам, уже давно ніхто не працює, – визнає директор комунального підприємства.

Із питанням, як вирішити проблему із катастрофічною нестачею ресурсу у водолікарні, «КП» звернулася до міського голови Знам’янки Ігоря Крижановського.

Той в унісон директорові бальнеологічної здравниці заявив: такому закладу потрібен інвестор, адже ні місто, ні область викроїти необхідну на реконструкцію суму не зможуть – надто великі гроші.

– Лікарня сьогодні потребує 30-40 мільйонів гривень, не менше. Потрібен приватний інвестор, – говорить мер Знам’янки.

Ігор Крижановський пригадує, як у радянські часи бальнеологічна лікарня була одним із найбільш рейтингових медзакладів. До міста залізничників люди їхали звідусіль, аби знам’янські лікарі поставили їх на ноги. Він зізнається, що, як очільник території, хотів би, щоб такий ажіотаж повернувся до міста. А ще вірить, розвиток здравниці як курорту дасть місту новий шанс на успіх.– Це, насамперед, робочі місця. Залізниця з року в рік скорочує працівників. Відтак безробітних більшає. Тому розвиток водолікарні та інфраструктури довкола неї дасть місту серйозний поштовх, – обгрунтовує свою позицію міський голова.