Бальнеологічна лікарня на межі зневоднення

, Оксана КОСАРЄВА, «КП»

424Попри ремонти і модернізацію, один із провідних у країні медзакладів, де ставлять на ноги пацієнтів з чималим букетом хвороб, може залишитися без головного – радонової води. Сьогоднішню ситуацію у комунальному підприємстві «Знам’янська обласна бальнеологічна лікарня» можна назвати критичною. Там, через аварію в електромережі, припинилася основна подача радонової води. Поки заклад тримається на резервній свердловині, але надовго її не вистачить. Відтак потрібен терміновий ремонт. І все було б добре, якби водолікарня отримала зароблені кошти. Однак вони «зависли» в столичному казначействі. Коли гроші надійдуть на рахунок лікарні – не відомо. Тому вся надія – на обласну владу. Якщо та не виділить бюджетні кошти, підприємство не виживе.

 

 

Директор Едуард Жуган зізнається, що пацієнти вже нервують через нестачу води та затягування процедур до пізнього вечора. Резервна свердловина, яку нині використовують замість основної, здатна давати на годину всього три куба води, а потрібно в рази більше.

 

– Лише один басейн потребує 14 кубів на разову процедуру. А таких процедур щодня по п’ять­шість, – говорить він.

 

427Як пояснити людям бюрократичну проблему – не знає. Найбільше хвилюється, що така ситуація завдасть непоправної шкоди іміджу медзакладу, і всі позитивні кроки, які вдалося зробити за останні півтора року, просто зійдуть нанівець.

 

– У нас дуже стара лінія електропередач. На насоси у свердловині напруга подається не 220 вольт, як у побуті, а 380. Від зношеності і хронічних замикань ця лінія постійно горить. У 2008 році частину проводки замінили. Але тільки в межах лікарні. Від лікарні до свердловини лінія стара. Відстань – чимала. Додає проблем і той факт, що при найменшому пориві вітру чи дощу кабель заплутується і відбувається замикання. Тоді горить насос. Ремонтувати його постійно – не вихід. Проблему потрібно вирішувати в цілому, – пояснює Едуард Жуган.

 

За його словами, сума, необхідна на комплексний ремонт лінії електропередач, – приблизно 200 тисяч гривень. Теоретично ці кошти можна було б виділити, однак на рахунках лікарні замість очікуваного мільйона – нині копійки.

 

– Цього року вперше за всю історію існування лікарні ми перемогли у тендері фонду соціального страхування. Це означає, що лікарня отримала стабільне фінансування. Однак кошти за третій квартал і аванс за четвертий досі не надійшли. Фонд гроші перерахував, а от столичне казначейство – ні. Будь­які намагання вплинути на цей процес у підсумку виявилися марними. Таким чином лікарня опинилася у вкрай важкому становищі, – говорить керівник медзакладу і зауважує, що сьогодні лікує пацієнтів не за державні кошти, як це має бути, а за кошти підприємства. Але і вони вже скінчилися.

 

Едуард Жуган розповідає, що, знаючи про ризики, неодноразово звертався до обласної ради за допомогою, але там вирішувати не поспішають. Останні листи він надіслав уже на адресу голови обласної ради Миколи Ковальчука та на адресу голови облдержадміністрації Андрія Ніколаєнка. У них озвучує головні питання.

 426

– Нині лікарні, аби усунути першочергові проблеми потрібно трохи більше мільйона гривень. Мова йде про відновлення свердловин, а точніше взагалі про видобуток мінеральної води, обсяги якої в існуючих свердловинах катастрофічно знижується, а відтак потрібно вводити в експлуатацію нові свердловини, і проводити реконструкцію лінії електромереж. Але це лише нагальні питання.

Насправді існує значно більше проблем, більш затратних і не менш кричущих: це і реконструкція старого корпусу, на яку потрібно близько 20 мільйонів, і ремонт даху над спальним корпусом, який обійдеться у півтора мільйони, і доукомплектування інтер’єру, що потягне ще два мільйони.... Але якщо це все зробити, наша лікарня пропонуватиме умови на порядок вищі, ніж зараз, і навіть кращі, ніж у Хмельнику. І на все це потрібно майже 30 мільйонів гривень. Усі ці проблеми накопичувалися не вчора і навіть не позавчора. Вони визрівали довгий час, – уточнює директор і підкреслює, що медзаклад півтора року не просив підтримки.

 

– Ми справлялися самі. У перший день роботи лікарні в статусі підприємства у січні 2012-го року, на рахунках був нуль. Довелося закатати рукави і працювати, бо грошей не було навіть на зарплату медперсоналу, не кажучи про якісні ремонти, придбання медикаментів, чи навіть харчування пацієнтів. Було важко, але фінансовий план ми виконали. Більше того, за цей час нам вдалося купити нову техніку для процедур, провести реконструкцію басейну, відремонтувати ряд приміщень, замінити посуд і кухонне обладнання, яке до цього було соромно людям подавати… Все, що заробляли вкладали в розвиток лікарні, – говорить Едуард Жуган.

 428

– Ми прийняли рішення замінити частину ліжок. Ви собі навіть не можете уявити, на чому людям доводилося спати. Щодня скаржилися лікарям! Це був жах! Зрештою ми знайшли вітчизняного виробника, який за помірні ціни виготовляє сучасні ліжка. Вони полегшеної конструкції, дуже зручні, високі, щоб пацієнтам було комфортніше, а матраци відповідають навіть готельним стандартам. За половину першої партії розрахувалися, замовили другу. Виробник запустив виробництво, поніс величезні витрати і тут така ситуація…, – констатує керівник бальнеологічної здравниці.

 

Однак, якщо зараз Київ і перерахує заборговане, цих коштів уже навряд чи вистачить, аби розрахуватися з усіма платежами, що накопичилися за півтора місяці. Едуард Жуган зізнається, нині медзаклад заборгував по багатьох статтях. Окрім комунальних, накопичилися борги і перед постачальниками харчів для лікарняної їдальні.

 

– Навіть якщо нам удасться домовитися про відтермінування платежів за газ, за електроенергію… За рахунок заборгованого нам мільйона, ми зможемо лише перекрити борги і сплатити поточні рахунки. На більше не вистачить, – пояснює керівник медзакладу і зауважує, що через контракт із фондом нині максимальна наповнюваність лікарні, відтак, брати на лікування комерційних пацієнтів можливості немає – через це немає і додаткового заробітку.

 

429– Осінь вважається високим періодом для роботи лікарні. Закінчилися жнива, люди їдуть підправити здоров’я. Жовтень, листопад і грудень – 100% наповнюваність. Багато пацієнтів проситься, але ми їм відмовляємо, бо нема куди селити. От і все. Насправді ситуація патова, – визнає Едуард Жуган.

 

За його словами, нині вартість комерційної путівки становить 3,5 тисячі гривень за 21 день лікування. У цю суму входить харчування і медичні процедури.

 

– Але навіть ці 3,5 тисячі гривень – фактично собівартість путівки. Маржі як такої немає. 75 гривень на день коштує триразове харчування. Ви десь іще таку ціну знайдете? І це повноцінне харчування, а не рідка юшка без картоплі, – розповідає директор і показує меню. У день інтерв’ю пацієнтам на сніданок подавали кашу і, залежно від дієти, м’ясну страву, салат, хліб із маслом, твердий сир і чай, на обід – до супу і гарніру з м’ясом додалися фрукти і напій – компот чи сік, а на вечерю – до каші з печінкою – печиво та кефір.

– Колись за такий набір продуктів пацієнтам доводилося доплачувати… Тепер про це і мови не може бути, – підкреслює керівник медзакладу.

 

Загалом у бальнеологічній лікарні зазнала змін не тільки розкритикована два роки тому їдальня та її начиння, а й решта об’єктів.

 

Помітно змінився спальний корпус. Приймальне відділення, що там знаходиться, тепер не місце, де відлякують пацієнтів, навпаки, нині там радо, навіть з посмішкою, медсестри зустрічають гостей.

 

– Ми зробили ремонт. Замінили двері. Тепер такого протягу, як колись був, немає. Плануємо поставити ще низку металопластикових конструкцій, аби максимально утеплити спальний корпус. Провели безкоштовний інтернет. Тож будь­хто може підключитися до wi­fi, – ділиться здобутками Едуард Жуган і розповідає, що інтернет у здравниці – не єдина розвага.

 

– Тричі на тиждень влаштовуємо пацієнтам дискотеки і двічі крутимо кіно. Ми придбали екран і проектор, які встановили в актовій залі. Там у нас тепер вечорами кінозал. Поряд у холі – диско­зал, – пояснює він і показує на стелю обох приміщень, де й досі залишилися патьоки від дощу, зауважуючи, що дах уже не тече – його відремонтували цього року.

 

– На внутрішній ремонт приміщень поки грошей немає, але актову залу плануємо відремонтувати якнайскоріше. Адже вона цікава і як майданчик для проведення різних медичних конференцій, – уточнює керівник медзакладу і тут же наголошує, що в будь­якому випадку цей та інші ремонти відбудуться лише після першочергових реконструкцій – свердловин і електромережі.

 

430Сама свердловина знаходиться майже за кілометр від лікарні – на території села Петрове Знам’янського району. Там же і проблемна повітряна лінія.

 

Директор пояснює, що зношені не тільки дроти, а й самі стовпи, з яких вже стирчить арматура.

 

– Розумієте, ми щоразу з острахом чекаємо дощу, вітру, морозів. Як тільки псується погода, стає вітряно, дроти заплутуються, замикають… Інша проблема – опори. Деякі з них знаходяться на території сільських обійсть. Не дай Боже щось станеться, стовп упаде на подвір’я і когось травмує. Питання про перенесення опор уже неодноразово піднімали. Але знову все впирається в кошти, – визнає Едуард Жуган.

 

Сьогодні Знам’янська бальнеологічна лікарня – це вже не той заклад, який був два роки тому. Це визнає і персонал, і ті, хто з року в рік приїздить сюди на лікування. Кажуть, позитивні зміни очевидні.

 

– Зараз відчувається, що закладом керує людина молода, а відтак лікарня розвивається по­новому. Облаштували сучасний спортзал, тримаємо своє господарство: теплицю, свиней, гусей... Пацієнтів годуємо екологічно чистими продуктами. У нас з’явилася охорона. Та попри те, що вже зроблено, існує маса нових планів, – говорить Ніна Семенюк, інженер­будівельник медзакладу, розповідаючи про бажання зробити ремонти у корпусах, замінити дах, облаштувати паркінг для пацієнтів…

 

– Я лікуюся тут уже протягом двох десятків років – нині уже дев’ятий раз. Востаннє була п’ять років тому. Персонал, як тоді, так і тепер, уважний, кваліфікований. Підхід до людей не змінився. А от що змінилося, так це харчування. Раціон став різноманітним. Збільшилася також кількість послуг. У тому числі додалася озонотерапія. Єдину незручність викликає ремонт, але це потрібно пережити, – ділиться своїми враженнями пацієнтка з Олександрії Світлана Шабанова.

e-max.it: your social media marketing partner