Цьогоріч кіровоградці більше запасаються на зиму
Сезон консервування зараз у розпалі: кіровоградці на ринках розкуповують овочі, відшукують бабусині рецепти і масово роблять заготовки на зиму. Кажуть, попри ріст цін на цукор, оцет та металеві кришки для консервування, закладають у банки все, що є. Усі побоюються, що взимку не буде за що купити продукти, тому роблять запаси з літа, поки є можливість. До того ж дехто зізнається: робить запаси не лише для себе – частина заготовок піде бійцям на передову.
Продавці овочів і фруктів на стихійному ринку радіють: вони до обіду все розпродують і швидко повертаються додому. Кажуть, люди зараз скуповують усе. Найбільше беруть помідори, перець і баклажани.
– Цього року хороший урожай. Останні тижні ми навіть почали потроху піднімати ціни на ті фрукти і овочі, що починають відходити, – розповідає продавець Анатолій. – Але людей це не зупиняє. Хоча максимум, який у мене взяли за один раз – це 10 кілограмів. Потім приходять знову. Люди кажуть, щоб зробити закрутки, треба добряче витратися. Але все одно виходить дешевше, ніж купити готове в супермаркеті. Був такий смішний випадок: двоє покупців не могли поділити одне відро помідорів. То я одному пообіцяв наступного дня принести.
Господині, які стоять у черзі за помідорами, в один голос стверджують, що цього року, як ніколи, зробили багато заготовок.
– У цьому році вже падаємо з ніг від заготівлі, – зітхає 50-річна Світлана, яка підпрацьовує прибиральницею. – Дочку відправили з роботи у відпустку за свій рахунок. До листопада, сказали, зарплати не буде. Тепер ми з нею консервуємо все підряд. Заповнили вже два підвали. Як то кажуть, якщо дбатимемо, то й матимемо. Якоїсь поблажки від нашого керівництва годі чекати. Боїмося, подорожчання продуктів. Он першого вересня в дочки істерика була: ну не вистачило нам відкладених грошей зібрати дитину до школи!
Жінка каже, що найбільше заготувала томатного соку – літрів двісті – і різного варення. Але на цьому зупинятися не збирається.
– Аджику ще робитиму, хоча заготовила вже десять літрів, – ділиться Світлана. – Виноград стигне, сок зробимо, онук дуже любить його. Тож не купуватимемо, буде свій, натуральний. Сушки у цьому році насушили – груші, яблука, сливи, абрикоси. Дочка заморозила полуницю, малину, смородину, навіть помідори черрі. Вже сині баклажани пішли, зробимо в томаті. Перець солодкий добре вродив. Будемо консервувати, бо інакше не виживимо.
Поряд із чергою активно закликають покупців дві літні жіночки: «Беріть яблучка!», «Соковиті грушки!».
– Усі фрукти – на повидло і варення, – говорить 65-річна Катерина. – Сама консервую також, але небагато, бо стара вже, та й грошей немає, цукор дорогий…
– Хто трохи більшу пенсію отримує – бере по кілька кілограмів, – додає її сусідка по прилавку Тоня. – Дивлюся на дітей, онуків - і плачу: що їх чекає? Нас хоч заспокоїли, що добавлять трохи пенсії…
– Скільки? 13 гривень?! – перебиває їхню розмову незнайома жінка, махає обурено рукою і йде далі.
Трохи далі продає яблука, листя хрону і часник 46-річна Емілія.
– Що на городі росте, все у засіки. Багато законсервувала лечо. Намагаюся більше робити запасів, бо син в АТО, – каже жінка і починає плакати, – служить в 34 батальйоні, поїхав ще на початку війни… Вибачте, не можу говорити…
Допомагає воїнам і Раїса Олександрівна із села Шишкине Новоукраїнського району, яка привезла в обласний центр продати груші.
– Обстановка зараз така, що купляти немає за що, треба своє їсти, самому себе треба прокормити, – говорить співрозмовниця «КП». – Зараз дуже тяжке життя, треба, щоб був запас. Може з кимось доведеться поділитися, хто має потребу. Разом із сусідами допомагаємо воїнам, даємо, що є: яблука, варення, помідори, огірки. Там хлопцям потрібніше, ніж нам тут.
– Пенсія не дозволяє нам добре жити, – продовжує жінка. – Ми, пенсіонери, навіть шкодуємо грошей, аби собі тюльки купити, що вже про ковбасу і м'ясо говорити. Планую сьогодні сік з винограду зробити, а ще сливи чекають. Що залишається – несу на ринок, щоб хоч півкілограма цукерок собі взяти. Назбираю кілька виторгів – ліків докуплю. Я маю вищу освіту, червоний дипломом, спеціаліст із тваринництва, 36 років стажу, а отримую мінімальну пенсію.
Неподалік пропонують купити ягоди дерену. Продавчиня одразу перелічує всі корисні властивості свого товару і розказує, що можна з нього готувати.
– Дерен, або кизил, добре беруть. Він дуже корисний для шлунку, печінки, суглобів, при сахарному діабеті та анемії, – переконує жінка. – Кілограм коштує 16 гривень. Вирощую його вдома. Беруть його зазвичай на компоти або їсти свіжим. Кизил можна сушити, заморожувати, робити варення. Одна жінка брала, то казала, що робить із нього мармелад. Півгодини тому тільки прийшла, а вже ягід залишилося на дні відра.
Накупивши потрібне, люди одним потоком ідуть на зупинку. Серед них і пенсіонерка Марія, яка нещодавно влаштувалася бухгалтером на приватну фірму.
– Ось купила помідорів і синіх, – відкриває сумку жінка. – Зима попереду, боїмося, що ціни підскочать. Чекала, поки кришки подешевшають. Ще трохи повирівнювала кришок із торішньої консервації. Банки не купую, з року в рік старі перемиваю і використовую.
На зупинці стоїть 27-річний економіст Сергій. Його посилала на ринок за помідорами дружина.
– Зараз вона сидить вдома в декреті, – говорить чоловік. – Порадилися з нею, що треба більше заготовок цього року зробити. Вже більше місяця жінка з кухні не виходить. Поки малий спить або грається, вона щось закладає в банки. У нас добре йдуть огірки, різні салати, соки. Зараз вона підготувала кілька банок, а помідорів не вистачило – ось докупив.
Сергій зробив свій розрахунок, що консервувати вдома економніше, ніж купувати готове в супермаркетах. – Дружина зразу казала, що краще купити в магазині і не витрачати сили і час, – говорить він. – Я ж усе порахував і довів їй, що таки вигідніше робити самим. В магазині в середньому півлітрова банка коштує 14-18 гривень. Якщо заготовляти самим, то на літрову банку треба приблизно півкілограма помідорів (їхня ціна різна), по одній столовій ложці солі, цукру, оцту і спецій. Кришка для консервування – 76 копійок (це якщо по акції взяти). Ще газ, вода. Ціну скляної банки не рахував, бо у нас з минулого року усі залишаються. Я довго рахував і загалом вийшло, що банка домашньої консервації вийде близько семи гривень. Тому заготовляти самим вигідніше.
Продавці овочів і фруктів на стихійному ринку радіють: вони до обіду все розпродують і швидко повертаються додому. Кажуть, люди зараз скуповують усе. Найбільше беруть помідори, перець і баклажани.
– Цього року хороший урожай. Останні тижні ми навіть почали потроху піднімати ціни на ті фрукти і овочі, що починають відходити, – розповідає продавець Анатолій. – Але людей це не зупиняє. Хоча максимум, який у мене взяли за один раз – це 10 кілограмів. Потім приходять знову. Люди кажуть, щоб зробити закрутки, треба добряче витратися. Але все одно виходить дешевше, ніж купити готове в супермаркеті. Був такий смішний випадок: двоє покупців не могли поділити одне відро помідорів. То я одному пообіцяв наступного дня принести.
Господині, які стоять у черзі за помідорами, в один голос стверджують, що цього року, як ніколи, зробили багато заготовок.
– У цьому році вже падаємо з ніг від заготівлі, – зітхає 50-річна Світлана, яка підпрацьовує прибиральницею. – Дочку відправили з роботи у відпустку за свій рахунок. До листопада, сказали, зарплати не буде. Тепер ми з нею консервуємо все підряд. Заповнили вже два підвали. Як то кажуть, якщо дбатимемо, то й матимемо. Якоїсь поблажки від нашого керівництва годі чекати. Боїмося, подорожчання продуктів. Он першого вересня в дочки істерика була: ну не вистачило нам відкладених грошей зібрати дитину до школи!
Жінка каже, що найбільше заготувала томатного соку – літрів двісті – і різного варення. Але на цьому зупинятися не збирається.
– Аджику ще робитиму, хоча заготовила вже десять літрів, – ділиться Світлана. – Виноград стигне, сок зробимо, онук дуже любить його. Тож не купуватимемо, буде свій, натуральний. Сушки у цьому році насушили – груші, яблука, сливи, абрикоси. Дочка заморозила полуницю, малину, смородину, навіть помідори черрі. Вже сині баклажани пішли, зробимо в томаті. Перець солодкий добре вродив. Будемо консервувати, бо інакше не виживимо.
Поряд із чергою активно закликають покупців дві літні жіночки: «Беріть яблучка!», «Соковиті грушки!».
– Усі фрукти – на повидло і варення, – говорить 65-річна Катерина. – Сама консервую також, але небагато, бо стара вже, та й грошей немає, цукор дорогий…
– Хто трохи більшу пенсію отримує – бере по кілька кілограмів, – додає її сусідка по прилавку Тоня. – Дивлюся на дітей, онуків - і плачу: що їх чекає? Нас хоч заспокоїли, що добавлять трохи пенсії…
– Скільки? 13 гривень?! – перебиває їхню розмову незнайома жінка, махає обурено рукою і йде далі.
Трохи далі продає яблука, листя хрону і часник 46-річна Емілія.
– Що на городі росте, все у засіки. Багато законсервувала лечо. Намагаюся більше робити запасів, бо син в АТО, – каже жінка і починає плакати, – служить в 34 батальйоні, поїхав ще на початку війни… Вибачте, не можу говорити…
Допомагає воїнам і Раїса Олександрівна із села Шишкине Новоукраїнського району, яка привезла в обласний центр продати груші.
– Обстановка зараз така, що купляти немає за що, треба своє їсти, самому себе треба прокормити, – говорить співрозмовниця «КП». – Зараз дуже тяжке життя, треба, щоб був запас. Може з кимось доведеться поділитися, хто має потребу. Разом із сусідами допомагаємо воїнам, даємо, що є: яблука, варення, помідори, огірки. Там хлопцям потрібніше, ніж нам тут.
– Пенсія не дозволяє нам добре жити, – продовжує жінка. – Ми, пенсіонери, навіть шкодуємо грошей, аби собі тюльки купити, що вже про ковбасу і м'ясо говорити. Планую сьогодні сік з винограду зробити, а ще сливи чекають. Що залишається – несу на ринок, щоб хоч півкілограма цукерок собі взяти. Назбираю кілька виторгів – ліків докуплю. Я маю вищу освіту, червоний дипломом, спеціаліст із тваринництва, 36 років стажу, а отримую мінімальну пенсію.
Неподалік пропонують купити ягоди дерену. Продавчиня одразу перелічує всі корисні властивості свого товару і розказує, що можна з нього готувати.
– Дерен, або кизил, добре беруть. Він дуже корисний для шлунку, печінки, суглобів, при сахарному діабеті та анемії, – переконує жінка. – Кілограм коштує 16 гривень. Вирощую його вдома. Беруть його зазвичай на компоти або їсти свіжим. Кизил можна сушити, заморожувати, робити варення. Одна жінка брала, то казала, що робить із нього мармелад. Півгодини тому тільки прийшла, а вже ягід залишилося на дні відра.
Накупивши потрібне, люди одним потоком ідуть на зупинку. Серед них і пенсіонерка Марія, яка нещодавно влаштувалася бухгалтером на приватну фірму.
– Ось купила помідорів і синіх, – відкриває сумку жінка. – Зима попереду, боїмося, що ціни підскочать. Чекала, поки кришки подешевшають. Ще трохи повирівнювала кришок із торішньої консервації. Банки не купую, з року в рік старі перемиваю і використовую.
На зупинці стоїть 27-річний економіст Сергій. Його посилала на ринок за помідорами дружина.
– Зараз вона сидить вдома в декреті, – говорить чоловік. – Порадилися з нею, що треба більше заготовок цього року зробити. Вже більше місяця жінка з кухні не виходить. Поки малий спить або грається, вона щось закладає в банки. У нас добре йдуть огірки, різні салати, соки. Зараз вона підготувала кілька банок, а помідорів не вистачило – ось докупив.
Сергій зробив свій розрахунок, що консервувати вдома економніше, ніж купувати готове в супермаркетах. – Дружина зразу казала, що краще купити в магазині і не витрачати сили і час, – говорить він. – Я ж усе порахував і довів їй, що таки вигідніше робити самим. В магазині в середньому півлітрова банка коштує 14-18 гривень. Якщо заготовляти самим, то на літрову банку треба приблизно півкілограма помідорів (їхня ціна різна), по одній столовій ложці солі, цукру, оцту і спецій. Кришка для консервування – 76 копійок (це якщо по акції взяти). Ще газ, вода. Ціну скляної банки не рахував, бо у нас з минулого року усі залишаються. Я довго рахував і загалом вийшло, що банка домашньої консервації вийде близько семи гривень. Тому заготовляти самим вигідніше.