Аби довести, що це саме ти підбив танк сепаратистів, треба щоб хтось стояв біля тебе і знімав, як ти це робиш

Бійці 57 окремої мотопіхотної бригади, до складу якої входять 34, 42 і 17 батальйони, із доплат до зарплати, які у січні цього року пообіцяли платити військовим у найвищих державних кабінетах, отримували тільки винагороди за бойові дні. За підбиту і знищену техніку нічого не бачили, бо такі факти довести не змогли. До того ж хлопці сміються, а деякі обурюються з порядку, за яким видають гроші за танки. У командуванні третього окремого полку спецпризначення кажуть, скільки і за що отримували їхні бійці – інформація засекречена.

Кабмін визначив, що за знищення автомобіля винагорода становить 12 тисяч гривень, танка – 48 тисяч гривень, реактивної системи залпового вогню – 60 тисяч гривень, бойового літака – 121 тисяча гривень. Найбільше дають за корабель, який хтозна звідки може взятися на сході, – 246 тисяч гривень.

Бійці розповідають, що факт знищеної техніки ще треба довести. А це в бойових умовах не завжди реально. – Уявляєте, щоб довести, що це саме ти підбив або знищив танк сепарати­стів, треба щоб хтось стояв біля тебе з камерою і знімав, як ти це робиш, – розказує систему боєць третього окремого полку спецпризначення Віктор. – Це, на їхню думку, як має відбуватися? Хтось повинен кинути зброю і схопитися за камеру? Маячня. Там про таке не думаєш. Чи може, як варіант, просити сепарати­стів робити відео, а потім скидати нам? Смішно. Окрім того, після бою двоє свідків мають підтвердити факт підбитої або знищеної техніки.

Бійці з інших підрозділів кажуть, окрім того, що ніхто не бачив грошей за підбиті танки, так їм ще й зароблену зарплату видавати не поспішають.

– Знаю, були випадки, коли виплачували за підбито техніку. Але то були одиничні дії на показ, – говорить боєць з Олександрії, доброволець полку «Дніпро-1» Олексій (позивний «Роджер»). – Мені платили зарплату 4200 гривень. Армійцям по-різному – від 2500 до 6000 гривень. Залежно від місця служби і звання. Раніше нам давали ще так звані «бойові» («атошні») за час, проведений в АТО. За місяць виходила приблизно ще одна зарплата. Але з грудня нікому не платять. Зараз держава мені заборгувала до 25 тисяч гривень.

Начальник фінансово-економічної служби 57 окремої мотопіхотної бригади, капітан Руслан Танцюра розповідає, що алгоритм отримання премій за бойові дні довгий і заплутаний.

– Спочатку треба зробити донесення до штабу сектора, в якому знаходився підрозділ. Потім із сектора – в штаб АТО. Далі йде перевірка і узгодження, чи дійсно боєць вів бойові дії, чи було бойове ­зіткнення. Після цього вже у штабі видають наказ на виплату винагороди, в якому зазначається прізвище військовослужбовця, посада, звання, кількість днів. Цей наказ приходить на частину і нараховується сума виплати, – каже він.

Окремі виплати мають давати і за успішно виконані завдання та операції. Тоді сума видається на окрему групу чи військову частину.

Капітан говорить, якщо правильно оформлювати документи, то премію обов’язково можна отримати. Із трьох батальйонів, які входять до 57 бригади, навчилися правильно подавати документацію тільки в 17. Тому вони з початку року отримали вже більше 2,5 мільйонів гривень за безпосередню участь у бойових діях.

– У нас у частині виплачували тільки за безпосереднє зіткнення з противником, – констатує Руслан Танцюра. – Зі слів бійців, техніку підбивали, але доказів зібрати не вдалося. Перші такі виплати почалися в травні. У кінці серпня 66 чоловік отримали за бойові дні по одній тисячі за день. Сума, яку отримав кожен, різна, бо залежить від того, скільки днів вони провели саме в боях. Хто – дев’ять, а хтось дванадцять тисяч…