Продам медаль. Дорого!

, Тетяна ЛЕВІНСЬКА, «КП»

193

Нещодавно, перебираючи різноманітний домашній «мотлох», знайшла у своїх сховках баночку з монетами – цінними і не дуже. Їх свого часу почав збирати ще брат мого батька, а коли інтерес до збирання монет згас, вони дісталися нашій родинні. Крім того, спровокувала перебрати монети ще й моя подруга, яка подейкувала, що в інтернеті за непогані гроші можна продати копійки початку 1990-х років. Таких виявилося аж 47 штук, проте постала інша дилема – а де ж їх можна збути?

 

Колишній колега порадив звернутися до знайомого колекціонера, але стверджував, що того зацікавлять лише монети доби царської Росії. Приймають їх у такому розрахунку. Якщо один царський рубль у радянські часи приймали по курсу один до 44-х, то в перекладі на сучасні кошти він коштував би 440 гривень. Ціна, звісно, залежала від того, у якому стані знаходиться монета та з якого металу виготовлена: срібла, золота чи бронзи. Якщо із золота, то ціна рубля могла зрости у десятки, а то й сотні разів. Крім того, подейкують, іноді такими монетами цікавилися дантисти, коли в моді були «золоті» коронки.


Нещодавно в газетних оголошеннях знайшла повідомлення подібного змісту: «Продам монету царської доби, такого-то року за енну кількість тисяч доларів». Тоді у мене одразу закралися сумніви: а скільки ж насправді коштують сімейні реліквії, які передавалися з покоління в покоління від прадіда до діда та від батька до сина? Мабуть, не 440 гривень і навіть не одну тисячу рубликів…За таку ціну позолотиш ручку хіба що тим, хто у цьому розбирається, відповідно, і наживається.


У Кіровограді у вихідні дні таких торговців як грибів після дощу, частину з них можна зустріти на велелюдних базарах та так званому «блошиному» ринку, який розквітнув біля старого автовокзалу. Там же не проблема купити повне зібрання творів класиків, або всі томи радянської енциклопедії за сотню-півтори. Навіть не віриться, що колись, у часи тотального дефіциту, за творами зарубіжних авторів стояли черги, а повне зібрання енциклопедії можна було лише передплатити поштою і чекати через кожні пів року наступної книги.


Дехто з колекціонерів, або й просто торгашів подає оголошення у газети та спеціалізовані видання, розшукуючи власників предметів старовини. У подібну халепу одного разу потрапив і відомий кіровоградський письменник. Він ще у юні роки методично збирав радянські монети, зокрема, ювілейні, які виходили малим накладом. Проте маючи балакучу вдачу, часто розповідав про колекцію багатьом знайомим. А знайомі, як виявилося, своїм…поки з будинку сімейства без сліду зникла уся колекція монет.


Підторговують продавці антикваріату й іншим крамом, зокрема, старими наручними годинниками, статуетками, електробритвами, старими фотоапаратами на плівці та навіть… воєнними трофеями. Прикро бачити, коли не маючи на що купити хліба, старенькі ветерани несуть з дому останнє, зокрема, і бойові нагороди, отримані за бойові подвиги та поранення в боях. Такі медалі теж мають свою ціну в залежності від розповсюдженості.

 

Наприклад, якщо брати медаль, якою нагороджували усіх солдатів одразу після Дня перемоги над фашистко-німецькими загарбниками, або на чергову річницю Перемоги, то коштуватиме вона до сотні гривень, дорожче – «За відвагу», «За бойові заслуги». Раніше, у Радянські часи, за торгівлю медалями могли й посадити до в’язниці, проте тепер бойові нагороді блищать на будь-якому базарі поруч із російськими матрьошками та знаменитими годинниками «Супутник». 

 

У Росії торгівлю нагородами, у тому числі й радянськими, швидко припинили, ввівши до Кримінального кодексу відповідну статтю. Заборонено торгувати бойовими регаліями і в Білорусі, а ось в Україні – будь-ласка. То коли ж ми почнемо цінувати своє історичне минуле, а значить, поважати себе? Чому і у нас не запровадити кримінальну відповідальність за торгівлю орденами, дарма, що деякі старенькі або їхні діти несуть ці відзнаки на продаж добровільно?

e-max.it: your social media marketing partner