Експеримент «КП»: Що у Кіровограді можна купити за гривню?

Зараз ціни невпинно ростуть на все – на продукти, товари, послуги. Все частіше чутно розмови старших людей, які пригадують, скільки колись можна було купити на карбованця. Що ж нині можна придбати на одну гривню – розшукала «КП».

– Десь у 2002-2003 роках на гривню я купувала морозиво у стаканчику і пачку сухих сніданків. Зараз на цю суму, мабуть, уже нічого й не купиш. А колись нам із сестрою бабуся давала по гривні і це було круто. Ми відчували себе багатими, – каже 22-річна Тетяна.

– Ой, колись, у 1996 чи 1997 роках, уже точно й не пригадаю, за гривню можна було скупитися, не те що зараз. На ці гроші можна було купити літр молока або кіло цукру. Буханець хліба коштував 30 копійок! На гривню можна було купити аж три хлібини. Кілограм картоплі коштував також 30 копійок, крупи – дорожче. Гречка, пам’ятаю, 60-70 копійок за кіло. На гривню можна було непогано прохарчуватися, – пригадує 62-річна Надія Іванівна.

«КП» провела експеримент і з’ясувала, який товар із трьох груп – продуктів, непродовольчих товарів і послуг – сьогодні можна придбати за одну гривню. Виявилося, для цього треба обійти ледь не всі магазини обласного центру і скупитися­ на ці гроші не так уже й просто.

Продукти

Сьогодні, порівняно з минулими роками, багато продуктів на гривню не купиш.

За 79 копійок у супермаркеті «Велмарт» можна купити булочку вагою 30 грамів. А близько десяти років тому на ці гроші можна було купити два буханці хліба. 99 копійок коштує розпушувач тіста вагою 12 грамів, 63 копійки треба віддати за пачечку ванільного цукру. До речі, цей продукт у різних магазинах продається за різною ціною: у супермаркеті «АТБ» – за 90 копійок, в «Епіцентрі» цукор з ароматом ванілі коштує 66 копійок.

Також за гривню можна купити цукерку з м’якої карамелі або жувальну гумку.

Непродовольчі товари

На одну гривню вибір непродовольчих товарів дещо більший, ніж продуктів. Але коли знайомишся з переліком, з’являється питання – чи потрібні ці речі?

Один із найкорисніших товарів з цього списку – сірники, які коштують від 30 до 40 копійок у різних місцях.

Наразі майже не актуальний товар – етикетки для яєць до Великодня – за акційним цінником 90 копійок.

За 88 копійок можна придбати пластикову упаковку-лоток без кришки об’ємом 350 мілілітрів та пластикову кришечку до упаковки за 44 копійки.

Чималий вибір товарів можна купити з канцелярії. 60 копійок коштує звичайний поштовий конверт, а 90 – подовжений. Стрижень до ручки можна купити за 80 копійок, за 69 копійок – шкільний зошит у лінію на 12 аркушів, 49 копійок коштує пластиковий транспортир, 39 копійок – затискач для бейджиків, за 69 копійок можна купити сам бейдж.

Як не дивно, за гривню можна придбати деякі речі, які, можливо, знадобляться колись у господарстві.

На ринку поштучно продаються гвинтики за ціною від 65 копійок до гривні, шайбочки від 10 копійок чи цвяхи. Але у такій кількості і за такі гроші продавці товар продають неохоче і дивуються, коли чують запитання: «Що у вас можна купити за гривню?».

– Ой, дайте зібратися з думками. Ну… ось можна купити втулкові наконечники на дроти – два по 42 копійки або п’ять по 20. Хомути-кліпси для труби діаметром 14 міліметрів коштують 61 копійку, а більшого діаметру – вже 90 копійок. Шайби по 10 копійок є, найдешевший гвинт із різьбою – 65 копійок. Ну що ще? Пакет – 52 копійки, – каже продавець-консультант магазину «Електрон» Василь.

В «Епіцентрі» за 90 копійок можна купити пластмасову кліпсу до кухонної ноги.

За гривню можна додати трохи блиску у своє життя – купити два стрази чи одну перламутрову намистину або ж дві напівнамистини на клейкій основі. Також за 50, 70 копійок або ж гривню можна придбати металеву скобу-заклепку.

Послуги

Перелік послуг, які можна отримати на одну гривню, не такий і великий. 90 копійок коштує один кіловат електроенергії за обсяг, спожитий до 100 кіловат за годину на місяць. Від 20 копійок коштують смс-повідомлення у різних операторів мобільного зв’язку. На цьому перелік послуг на ці гроші і закінчується. Отримати довідку на автовокзалі, скористатися громадським туалетом у місті або зважитися на вулиці на вагах – за все просять уже дорожче.

Раніше за карбованець можна було розважатися цілий день, пригадує 70-річна кіровоградка Валентина Петрівна. У кінотеатр дитячий квиток коштував 10 копійок і дорослий 20 копійок, за проїзд у тролейбусі платили 4 копійки, а в автобусі – 5, можна було випити кави і з’їсти шматок торта у кав’ярні, у парку Леніна (тепер Ковалівський – «КП») за карбованець можна було розважатися майже півдня – дитячий квиток на один атракціон коштував 10 копійок, а дорослий – 15. Що вже казати про комунальні послуги, коли за місяць за світло навіть на карбованець не нагорало!

Жінка пригадує, що у вісімдесятих роках на карбованець можна було зробити собі бутерброд із дефіцитним сиром або випити келих-другий пива з рибкою.

– Це було так давно, – розповідає Валентина Петрівна. – Але як зараз пам’ятаю, хліб-кирпичик коштував 16 копійок, круглий буханець – 28. 64 копійки платили за пачку масла «Селянського», а за «Бутербродне» – 53 копійки. Сир плавлений «Янтарний» у пластикових коробочках коштував 38 копійок. Але за ним ще треба було чергу вистояти, це був дефіцит. На гривню можна було купити півкіло ковбаси. Зараз і сосиска стільки не коштує. Кіло цук­ру коштувало 78 копійок. Можна було купити дві пачки цигарок по 50 копійок. 23 копійки коштував келих пива і за три копійки давали ложку соленої тюльки до пива. А черга до нього така ж довга була завжди.

Зараз молодь любить купувати собі «Фанту», «Пепсі», півлітрова пляшка якої коштує більше десяти гривень. А коли ці напої тільки з’явилися, то скляна пляшка об’ємом 0,33 літра коштувала 80 копійок.

– Десь у 1985-1986 роках вперше спробувала «Пепсі-колу» у довгій скляній пляшечці. Вона тільки тоді з’явилася, – пригадує 40-річна Людмила. – А найсмачніші ласощі купували в аптеці – аскорбінову кислоту за шість копійок і гематоген – за одинадцять. Банка згущеного молока коштувала 55 копійок. Пам’ятаю, як ми групою їхали на екскурсію, стоїмо на зупинці чекаємо наш транспорт. А поруч збирається черга. Ще ніякого товару не вивезли для продажу, а люди вже вишикувалися. Буквально за кілька хвилин винесли товар – згущенку по 55 копійок. Я розумію, що ми зараз маємо їхати, черга велика і я не встигаю купити. Підійшла до якогось чоловіка, даю йому 5,50 карбованців і прошу купити мені 10 банок згущенки. А він мені: «Ви що! Ще подумають, що скупляю для продажу за кордон». Так тоді не пощастило поласувати згущенкою.

– Хіба можна порівнювати, що можна було купити на карбованця за часів Союзу і нині? Це незрівняні речі хоча б тому, що й зарплати у людей були різними. Справді, колись на карбованця можна було прожити день, пообідати у їдальні або ж купити в магазинах продуктів, яких могло вистачити й на дов­ше. Але ж і заробляли люди не багато – 80-120 карбованців. Купити чоботи чи пальто уже було сутужно, та й не було їх удосталь у магазинах. А той товар, що пропонували купувати, часто був страшний. У той час карбованця вистачило б на дві пари чоловічих шкарпеток або чоловічі сатинові труси чорного кольору. Про жіночу білизну й говорити не варто, бо то було щось сумне, – пригадує 60-річний Олександр Васильович. – Сьогодні ж гривня нічого не варта. Он подивіться під ноги – скільки на землі трапляється копійок – по 10, навіть по 50. Ніхто не підбирає! Бо за них нічого вже не купиш.

фото: Наталка Маринець