Перейменувати Кіровоград треба, але не зараз – краєзнавці

Після ухвалення закону про засудження комуністичного та нацистського режимів, у Кіровограді знову розгорілася дискусія з приводу перейменування міста. Якщо думки пересічних жителів зводяться до майже одностайного «не перейменовувати», то думки краєзнавців у цьому плані розділилися. Більшість наполягає на поверненні історичної назви Єлисаветград, хтось – за нейтральну назву, яка не викликатиме в майбутньому дискусій, а дехто взагалі іронізує проблему. Але майже всі дослідники погоджуються з думкою кіровоградців – перейменування не на часі!

–Я проти нових назв, – говорить краєзнавець, геральдист, заступник голови топонімічної комісії, при виконкомі міськради старший науковий співробітник обласного краєзнавчого музею Костянтин Шляховий. – Виступаю тільки за старі. Треба повертати рідне ім’я – Єлисаветград. Всі інші варіанти – смішні й ганебні. Особливо Златопіль. Назва Кіровоград має в принципі дуже великий історичний сенс. До того ж, вона у будь-якому випадку виграє відносно нових. Узагалі перейменовувати треба було раніше. Зараз, коли війна, перейменуванням вулиць і міст, особливо на сході, де багато комуністичних назв, краще не дратувати тих нещасних людей. Бо взагалі ніколи миру не буде.

Краєзнавець упевнений: нову назву повинні обирати жителі.

– Насправді людям не важливо, на честь кого названо місто, в якому вони живуть, – продовжує Шляховий. – Пересічному жителю абсолютно все одно і його походження. Для людей – це звук і символ. Наскільки він приємний-неприємний, звичний. Все інше – то політиканство. Краєзнавці знають більше за людей, але їх невелика купка. А треба думати про широкий загал. Тому нехай громада висловлює думку, а не якісь адепти, що начебто знають більше за інших. Схиляється до думки, що треба повернути Кіровограду історичну назву і кандидат історичних наук, доцент, проректор із науково-педагогічної діяльності педуніверситету Ірина Козир. Вона також вважає, що перейменовувати місто треба було раніше, а зараз – не підходящий момент.

–Моя думка така, що кожне місто має носити ту назву, яку йому дали при народженні. Це моя точка зору як історика і фахівця. Навколо цього зараз накручують багато різних політичних та ідеологічних питань. Але ця тема не має бути заідеологізованою. Має вирішуватися дуже просто. Гадаю назва Єлисаветград – буде думкою більшості істориків. Ця назва пов’язана з іменем Святої Єлисавети, яка була матір’ю Іоанна Хрестителя. Тобто, не треба прив’язувати її до імені імператриці. Кіров до нас жодного відношення не мав, постать достатньо неоднозначна. Зараз ситуація складна в тому числі й фінансово, тому робити такі рухи – це зайвий раз нагнітати обстановку, – пояснює свою точку зору кандидат наук.

Зовсім протилежну думку з приводу назви має ще один кандидат історичних наук, доцент Сергій Шевченко. Він переконаний, місто повинно носити неіменну назву, а також назву без закінчення «град». Він вважає, що саме це викликає супротив у громади і дискусії.

– Назва не повинна містити чийогось імені, – вважає науковець. – Треба нейтральна, яка не викликатиме супротиву, щоб вона вже не мінялася. Це може бути назва, пов’язана з нашою географією, із розташуванням області. Щодо безпосередньо Кіровограда чи Єлисаветграда, то вони компромісними не стануть. Навколо них уже сформувалася негативна точка зору значної частини городян. Схиляюся більше до назв Златопіль, Інгульськ. Вони більш нейтральні. Можуть бути консенсуси.

Утім, як і його колеги, Шевченко переконаний, що назву треба обрати методом аналізу й обговорень, а не щоб просто кожен науковець відстоював свою версію.

– Але якщо Президент підпише закон, то із варіантів назв треба відкидати те, що вже не прижилося, – продовжує він. – Назва Кіровоград має переваги перед іншими іменними назвами – вона вже є. Тому моя думка така: сьогодні нехай усе залишається, як є, а через півроку, якщо закон діятиме, – необхідно обрати неіменну і не «градну» назву.

З іронічною посмішкою до обговорення питання перейменування підходить краєзнавець Василь Даценко.

– У дискусіях навіть не хочу брати участі, – заявляє він. – Народ одне говорить, а представники еліти – інше. З приводу назви я вже іронізую, кажу, треба назвати Ураноград.

Якщо про Херсон говорять «столиця кавунів», то Кіровоград – столиця урану однозначно. Інші назви такі «оригінальні», що краще нехай буде Ураноград. Але, якщо серйозно, на часі зараз інші проблеми – війна йде, люди гинуть. Усі зусилля йдуть на те, щоб отримати перемогу. От коли буде мир, тоді скажемо: «Прийшов час. Давайте перейменовувати». Я, мабуть, представник консервативного погляду. Займаю центристський напрямок і кажу зараз: «Не на часі».

Експерти зізнаються: питання перейменування Кіровограда їм настільки остогидло, що вони вже втомилися повторювати і відстоювати кожен свою позицію.

Тим часом Володимир Босько каже, що краєзнавців і дипломованих істориків взагалі треба відсторонити від обговорень, виступів і дискусій на тему перейменування Кіровограда.

– Я б узагалі заборонив писати про це статті, – наголошує краєзнавець, лауреат премії Ястребова, автор «Історичного календаря». – Не хочеться влізати в цю дурну тему. Треба накласти на неї вето. А то це перетворюється не те що на фарс, а навіть важко підібрати визначення. Краєзнавці постійно сперечаються­ за одне й те ж, одні й ті ж аргументи, тільки заважають народу визначитися. Але деякі історики і краєзнавці настільки знахабніли, що відстоюють думку, що Єлисаветград взагалі не треба включати до переліку назв. От така може бути хохма! Треба припинити це словоблудство, яке переходить всякі межі здорового глузду. Тих, хто відстоює назву Єлисаветград, називають п’ятою колоною, інших – великими патріотами. Залишилася тільки люта ненависть один до одного. Нехай зроблять опитування і хай голосує народ. Оце було б правильно.