Рік на посаді. Голова Кіровоградської ОВА Андрій Райкович розповів про першочергові задачі та успіхи області у воєнний час
«Для мене це – висока довіра і відповідальність. По суті – це служба у вирішальний для України час. Рік був надзвичайно складний. І ми його пережили разом. Це не лише мій рік, це рік величезної праці і роботи всієї області – від найменшого села до обласного центру», – сказав на початку звіту начальник Кіровоградської ОВА Андрій Райкович.
На цю посаду Президент України призначив його торік 8 березня.
ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАДАЧІ
– 24 лютого змінило не лише нашу свідомість, а й рівень адміністрування, змінилися виклики і завдання, які необхідно було вирішувати надзвичайно швидко, оперативно і максимально безпомилково та якісно. Серед таких були три першочергові задачі, – говорить Андрій Райкович.
Перше – все для фронту. Мобілізація: жива сила, техніка, спорядження, фінресурс.
– Цю задачу Кіровоградщина виконала і виконує в повних обсягах. Тому що це формула не лише захисту, оборони, але і формула нашого життя. Тому і фінансовий ресурс, і людський, і технічний – все повинно бути спрямовано на захист, – уточнює посадовець.
Друге – оборона області.
– Це формування плану оборони та визначення необхідності військового ресурсу як людського, так і технічного, який буде задіяний в обороні. Формування 121-ї бригади тероборони, добровольчих загонів у громадах. 57-ма бригада – також захисники з тероборони, але це бригада, яка сформувалася ще після подій у 2014 році. У перші тижні війни ворог був у Баштанці Миколаївської області. Це від Кіровоградщини – 30 кілометрів, 80 кілометрів, а по прямій – 70 до обласного центру. Тому був період, коли ми вже готувалися буквально 2-3 дні і тримати лінію оборони по Кіровоградській області. Але коли воїни на Миколаївщині зупинили ворога з південного напрямку і не допустили поширення ворожої армії, ситуація дещо стабілізувалася і вирівнялася, ми вже почали вибудовувати і організовувати життя на Кіровоградщині, відновлювати економіку, – продовжує Андрій Райкович.
Третє – прийом біженців.
– Це надзвичайно складне і важливе завдання, – зауважує очільник ОВА. – Через нашу область проходила так звана дорога життя – від сходу, півночі на захід, де немає активних бойових дій, чи навіть у Європу.
З початку повномасштабної війни Кіровоградщина прийняла 180 000 людей. Деякі поїхали далі, 92 000 людей залишилися жити на території області, серед них – 27 000 дітей.
– Ми всіляко допомагали: адміністрація, військові, Нацполіція, рятувальники, волонтери – всі були задіяні у цій великій програмі. Медичні огляди, відновлення документів, надзвичайно глибинні серйозні фільтраційні заходи, тому що могли заходити ДРГ і громадяни, які не бажають добра Україні. Окрім прийому переселенців у ЦНАПах і спеціально організованих місцевим самоврядуванням місцях, ми організовували гуманітарні штаби, які займалися прийомом, розміщенням і консультативними питаннями, – розповідає Андрій Райкович.
На початку березня Кіровоградщина прийняла дітей-сиріт із Миколаєва. Також область перша почала приймати евакуаційні потяги з Донеччини, усього їх було 34. А водії з Кіровоградщини автобусами вивозили жителів Маріуполя.
ПОТУЖНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ ХАБ У ЦЕНТРІ УКРАЇНИ
– Крім прийому переселенців та евакуації людей, були сотні рейсів для продовольчого забезпечення низки областей. Ми організували лінію фасування продуктових наборів. Пам’ятаю, кожен пакет містив 12,5 кілограма необхідних продуктів. Тисячі тонн гуманітарної допомоги везли у Чернігівську, Харківську, Миколаївську, Херсонську, Київську, Луганську, Запорізьку області, – пригадує начальник ОВА.
Також відправляли будівельні матеріали, медикаменти, засоби гігієни, інструменти.
Райкович наголосив, що велику роль у цьому відіграє волонтерський рух.
– Це взагалі окрема тема самоорганізації людей в період війни, це особливість українського патріотичного народу. Ми дійсно самоорганізувалися і зробили неможливі речі. Я безмежно вдячний волонтерам. Від окремих волонтерських груп ми перетворилися в, скажімо так, адміністративне міністерство волонтерства України. Ми чітко розуміємо, що треба для мирного населення, що для переселенців, для соцпідтримки, що необхідно для наших воїнів. Ми суміщаємо можливості безпосередньо людей і бізнесу з можливостями фінансових ресурсів територіальних громад, обласного бюджету. Усе для перемоги, – каже Райкович.
Він зауважує, що кожні внесок і допомога від жителів області – значний вклад.
– Усім нашим людям доземний уклін. Адже працювали всі без виключення. На різних напрямках і в усіх галузях є помічники – освітяни, медики, бізнесмени, комунальники… всі, – зазначає керівник ОВА.
«ПУНКТИ НЕЗЛАМНОСТІ»
– Укриття, «Пункти Незламності» облаштовувались, зокрема, і з великою участю освітян. Кожна громада, підприємці, комунальні служби виконали колосальну роботу, щоб облаштувати такі споруди. Наразі в області є 555 «Пунктів Незламності». Війна не скінчилася і ворог продовжує удари, тому такі пункти, безумовно, потрібні. Там є медикаменти, можна зігрітися, зарядити гаджети, скористатися інтернетом, – говорить Андрій Райкович.
ПОПРИ ВІЙНУ – ТРЕТІ ЗА УРОЖАЙНІСТЮ
– Коли ворог був фактично на кордонах Кіровоградщини, аграрії проводили роботи на полях. Вони дійсно герої, з огляду на ситуацію в країні, закриті порти, зуміли виростити і зібрати понад 4 000 000 тонн урожаю. Це третій показник урожайності в Україні. Це зернова і харчова безпека України. Буде глибинна переоцінка необхідності тих чи інших виробництв на території України. А ось зерно повинно родити завжди, – зауважує посадовець. – Керівники сільгоспгосподарств області телефонували і пропонували свою допомогу, готові були ледь не останнє віддати –крупи, м’ясо, борошно, щоб люди були забезпечені продовольством. І я за це їм вдячний!
ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕДИЧНОЇ ГАЛУЗІ
– Ми зробили, вважаю, послідовними і правильними наші дії, наші кроки по тим програмам, які були заплановані у мирний час, але вони актуальні і важливі і у воєнний період – це госпітальна база наших медичних закладів. За воєнний рік маємо нове обладнання в Гайворонській лікарні, Новоукраїнська лікарня з централізованим киснем, новий КТ в Знам’янській міській лікарні, інфекційне відділення в Олександрійській міській лікарні, ангіографія – в обласній лікарні. Інші громади також продовжують удосконалення лікувальних закладів. Часто з допомогою міжнародних донорів, фондів, волонтерських організацій, – каже посадовець.
АМБІТНІ ПЛАНИ І РЕЗУЛЬТАТИ
Продовжуючи тему медицини, Райкович розповів, що наразі обговорюють із представниками медичної служби ЗСУ будівництво госпіталю у Кропивницькому.
– У планах збудувати його за рахунок міського бюджету Кропивницького. Він обслуговуватиме наших чоловіків і жінок, які сьогодні захищають державу. Їх треба реабілітовувати, лікувати, – говорить посадовець.
Прокоментував він будівництво й інших об’єктів.
– Зрозуміло, що фінансовий ресурс не дозволяв державі в цілому й області зокрема будувати. «Велике будівництво» і всі інші іміджеві програми, які велися в державі, згорнули і відтермінували. Але вкрай необхідні проекти, які були започатковані, таки реалізували. Як не було складно, та ми зробили мости на «дорозі життя». Та і взагалі, якій би критиці не піддавали питання, пов’язані з дорожнім будівництвом, та логістика, яка організована сьогодні, у період війни, була б не можлива або надзвичайно ускладнена, якби не було відповідно ремонтних робіт і робіт по капітальному будівництву, які маємо, – говорить начальник ОВА Андрій Райкович. – Але життя за рік війни, навіть в тилу, нас багато чому навчило. Ми розуміємо, як треба будувати надалі, ми розуміємо, якими повинні бути школи, житлові об’єкти, об’єкти підприємництва та інфраструктурні об’єкти. З укриттями та безбар’єрністю.
текст: Наталка Маринець
фото: Кіровоградська ОВА
